У самому серці одного з найавторитарніших режимів світу — Північній Кореї — дипломати Західних країн змушені були пристосовуватися до умов, де свобода, зв’язок із зовнішнім світом і навіть базова медицина були розкішшю. Колишні представники посольств згадують свій досвід життя у Пхеньяні, що розкриває шокуючі деталі існування під постійним наглядом держави, яка не приймає інакшої думки, повідомляє “Преса України” з посиланням на The Telegraph.
Валізи з готівкою замість банків: повсякденна фінансова реальність
Через міжнародні санкції більшість стандартних фінансових операцій у КНДР була неможливою. Західні дипломати були змушені доправляти готівку до Пхеньяна буквально в валізах. Колишній посол Великої Британії Майк Гіффорд розповідає, що щомісяця він або його співробітники вирушали до Пекіна, де забирали десятки тисяч євро готівкою і поверталися до Північної Кореї.
Усе відбувалося відкрито: валізки з грошима іноді мали позначки «Уряд Німеччини» — і це не викликало жодного подиву. У спеціалізованих магазинах для іноземців вибір товарів був обмежений, хоча іноді й дивно розкішний: наприклад, вода Perrier у холодильнику, але нічого з базового асортименту.
Життя в Пхеньяні: зовнішня свобода і внутрішня ізоляція
Попри те, що іноземці мали трохи більше свободи пересування, справжній контакт із місцевими мешканцями був майже неможливим. Ліндсі Міллер, яка жила в Пхеньяні разом із чоловіком-дипломатом, згадує відчуття постійної соціальної стіни. Навіть ті, хто розумів англійську, відкривали лише незначні фрагменти свого життя.
Спілкування було контрольованим, а дружба — майже нереальною. Зламати бар’єри з місцевими жителями означало наражати їх на небезпеку, тому дипломатам доводилося тримати дистанцію.
Китай — ковток свободи серед тотального контролю
Одним із найочікуваніших моментів були поїздки до Китаю. Саме там дипломати могли не лише купити необхідні речі, а й відчути себе вільними. Посол Німеччини Томас Шефер описує, як перетин мосту через кордон до Китаю викликав відчуття справжнього полегшення — символічний вихід з ізоляції.
Такі візити ставали для дипломатів психологічною віддушиною, де зникали постійні обмеження, контроль і мовчазний тиск системи.
Медицина: ускладнення через відсутність базового сервісу
Медична допомога в Північній Кореї залишає бажати кращого навіть для іноземців. Один із колишніх послів розповів про випадок, коли місцеві лікарі не змогли поставити діагноз дружині дипломата. Її довелося терміново евакуювати до Китаю, де виявилося, що це був гострий апендицит.
Такі історії не є винятком. Для будь-якої проблеми зі здоров’ям дипломатам доводилося сподіватися лише на виїзд за межі країни.
Технічні бар’єри: інтернет на межі фантастики
Навіть у дипломатичних кварталах зв’язок був обмеженим. Лист у Facebook ще можна було відправити, але переглядати відео на YouTube — це вже було майже нереально. Ліндсі Міллер жартує, що інтернет був доступний лише найтерплячішим.
Доступ до світової мережі в КНДР залишався привілеєм, і навіть ті, хто мав технічну можливість, стикалися з неймовірно повільним з’єднанням.
Постковідна реальність: чому посольства не повернулися
Після пандемії Covid-19 більшість іноземних представництв так і не відновили свою роботу в КНДР. За словами аналітика Віктора Ча, ситуація з харчами, ліками та електроенергією в країні стала катастрофічною. У відповідь влада обрала орієнтацію на Росію як основного партнера, який не ставить зайвих питань.
Це стратегічне зближення змінило баланс і призвело до подальшої ізоляції КНДР від Заходу.
Бути на місці — політична необхідність
Попри складні умови, колишні дипломати вважають, що їхня присутність у Пхеньяні мала стратегічну цінність. Завдяки безпосередній участі в подіях вони могли передавати сигнали, які не дійшли б через формальні канали.
Північнокорейська влада, у свою чергу, бачила в присутності іноземців джерело визнання й можливість хоча б побічного контакту з альтернативними точками зору.
Саміти без результату: що змінили зустрічі Трампа й Кіма
Попри гучні переговори між Дональдом Трампом і Кім Чен Ином, справжнього прориву у відносинах досягти не вдалося. Один із дипломатів зазначає, що момент, коли Трамп залишив саміт у Ханої ще до обіду, був для Кіма найбільшим приниженням в історії країни.
Після цього лідер КНДР став ще обережнішим і рішучіше уникає повторення подібних ситуацій.
Реальність режиму: як функціонує КНДР зсередини
Північна Корея залишається однією з найбільш закритих країн світу. Влада династії Кімів ґрунтується на ідеології чучхе, суворому контролі за кожним громадянином і культі особи. Свобода слова, опозиція, вільні ЗМІ чи інтернет там практично відсутні.
Найменше порушення — навіть спроба втекти — карається надзвичайно жорстоко. Населення перебуває під постійним наглядом, а будь-яка взаємодія з іноземцями може коштувати людям життя. Тому досвід дипломатів — унікальний шанс зазирнути вглиб одного з найрепресивніших режимів сучасності.
Раніше ми писали про те, що КНДР офіційно визнала Південну Корею “ворожою державою”.