Ярослав Пілунський — кінооператор, учасник неформального кінооб’єднання «Вавилон’13», який документував події Революції Гідності, російську окупацію Криму та нині воює у складі тактичної групи «Адам», розповідає, як війна змінила його життя, погляди та творчий процес. Як проект «Жовтий автобус» допомагає молоді, чому виховання — це ключ до побудови сильної України та як війна змінила його ставлення до творчості, боротьби та національної ідентичності — у нашому інтерв’ю, повідомляє “Преса України” з посиланням на PolitExpert.
Вплив Криму на формування свідомості
Ярослав Пілунський розповідає про своє дитинство в Севастополі, де він зростав у «радянському середовищі» і потрапив під вплив ідеології, яка пропагувала подвиги радянських солдатів. За його словами, саме це середовище залишило глибокий слід у його свідомості, але завдяки батькові, кримському татарину, він почав ставити питання про те, що насправді стоїть за радянською пропагандою.
У віці 16 років Ярослав почав усвідомлювати, що радянська історія, яку він доти приймав як даність, має інші аспекти, зокрема історію оборони Севастополя. Згодом його батько, який активно підтримував проукраїнські погляди, став його ідеологічним наставником.
Культура та ідентичність через творчість
Переїхавши до Києва, Ярослав Пілунський почав глибше знайомитися з українською культурою. Виявилося, що його освіта в радянському Севастополі не дала йому достатньо знань про українську історію та літературу. Перші вірші Лесі Українки він прочитав уже в університеті, а також вперше зрозумів важливість української ідентичності, яка була йому раніше невідома.
З часом, він активно підтримував проукраїнські настрої, зокрема браючи участь у подіях Майдану 2004 року та намагаючись показати світові правду через своє кіно. Він підкреслює, що розвиток української культури почався саме з глибшого осмислення себе як нації та визначення свого шляху.
Від документального кіно до війни
Після початку війни Ярослав Пілунський залишив кар’єру кінооператора і став учасником війни. Він розповідає, як його любов до документального кіно дозволила йому увійти в цей новий етап життя, і як знімати на війні стало його новим завданням. Згадує, як у 2014 році потрапив у полон до росіян у Криму, де остаточно зрозумів, що боротьба з російською пропагандою має відбуватися на рівні освіти, формуючи нову свідомість у молодого покоління.
«Жовтий автобус» — проект для молоді та реабілітація через творчість
Після полону Ярослав разом із дружиною створив освітній проект «Жовтий автобус», де діти з різних куточків України можуть спробувати себе в ролі кінематографістів: знімати, монтувати, брати участь у режисурі та акторській майстерності. Ярослав вважає, що саме виховання нових поколінь через творчість може стати основою для створення сильної та незалежної країни.
«Виховання дітей і правильне розуміння ідентичності — це те, що дозволить нам побудувати міцну країну. Вони повинні зростати в іншій психології, не замуленій радянською пропагандою», — підкреслює він.
Кінооператор чи військовий: Ярослав Пілунський на фронті
Ярослав неодноразово зазначав, що хоча він і працює на фронті, його справжнє покликання — це бути кінооператором. Однак, обставини змусили його стати частиною бойових дій, і він знайшов свою місію у тому, щоб документувати війну та допомагати військовим за допомогою своїх кінематографічних навичок.
«Війна — це переважно виживання. Я намагаюся зберегти в собі оператора, хоча це не завжди можливо. Іноді в окопі хочеться просто сфотографувати те, що я бачу, але я мушу згадати, що я тут не для цього», — ділиться Ярослав.
Сила та підтримка в умовах війни
Він також згадує, як важливою є підтримка серед своїх товаришів на фронті. Як приклад, він наводить випадок з режисером монтажу, який довго був у депресії, а після того, як почав працювати з дітьми, відновив свою емоційну стабільність.
«Наша робота з дітьми — це не тільки навчання, а й спосіб реабілітації для наших військових, щоб вони могли відновитися і повернутися до нормального життя», — додає він.
Раніше ми писали про те, що Росія може атакувати українські морські порти.