Термін «дух Анкориджа» не є назвою офіційної міжнародної угоди або підписаного мирного плану. Так у російській дипломатичній риториці почали називати певні «розуміння», які Москва пов’язує із зустріччю Дональда Трампа та Володимира Путіна на Алясці у серпні 2025 року. Як пояснює Преса України, навколо переговорів щодо завершення війни нерідко виникають формули, які різні сторони трактують абсолютно по-різному.
Саміт відбувся 15 серпня 2025 року в Анкориджі, однак формальної угоди про припинення війни тоді не уклали. Американська сторона згодом наголошувала, що йшлося про пропозиції, а не про завершені домовленості, тоді як Москва продовжила апелювати до нібито досягнутого порозуміння.
Фактично «дух Анкориджа» став не юридичним документом, а політичною формулою, за зміст якої досі сперечаються Москва, Вашингтон і Київ.
Звідки взялася «формула Анкориджа»
Після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці російські посадовці дедалі частіше заявляли, що саме результати Анкориджа повинні стати основою подальших переговорів. Кремль подавав саміт як момент, коли Вашингтон нібито погодився врахувати ключові російські вимоги щодо територій. Водночас Сполучені Штати публічно не підтверджували існування такого зобов’язання.
Наприкінці червня ситуація стала ще показовішою. Путін сам визнав, що жодних формальних домовленостей у Анкориджі не підписували, а обговорювали лише можливі компроміси.
«Жодних домовленостей в Анкориджі справді не було», — так Путін описав юридичний результат переговорів.
Що Росія вкладає у цю формулу
Найважливіше питання — що саме Москва вважає змістом формули Анкориджа. За російською інтерпретацією, мова передусім іде про територіальний компонент майбутньої мирної угоди та особливий статус Донбасу. Reuters повідомляв, що Москва трактувала можливе порозуміння як передачу Росії всього Донбасу із замороженням лінії бойових дій на інших напрямках.
Кирило Буданов у липні пояснював ширше російське бачення через формулу «3+2». «Три» — це Крим, Донецька та Луганська області, а «плюс два» — окуповані Росією частини Запорізької та Херсонської областей. За його словами, Москва прагне отримати міжнародне визнання російського суверенітету над цими територіями.
У спрощеному вигляді російське бачення включає:
- закріплення контролю РФ над захопленими українськими територіями;
- окреме вирішення питання всього Донбасу;
- замороження або зупинку бойових дій на інших ділянках;
- визнання територіальних змін у межах майбутньої політичної угоди;
- використання Анкориджа як стартової точки для нових переговорів.
Позиція України принципово інша. Київ не погоджується передавати Росії території, які вона не змогла захопити військовим шляхом, про що раніше йшлося в матеріалі про відповідь Зеленського щодо Донбасу.
Чому термін знову став актуальним
Нова хвиля дискусій виникла на тлі активізації мирних переговорів щодо України та чергових контактів Києва і Вашингтона. 28 липня Зеленський і Трамп зустрілися у Вашингтоні, де серед ключових тем були відновлення дипломатичного процесу з Росією та співпраця щодо виробництва ракет-перехоплювачів Patriot.
Важлива деталь полягає в хронології. Росія знову зажадала від США пояснити долю «анкориджських домовленостей» ще 27 липня — буквально напередодні переговорів Трампа і Зеленського. Москва заявила, що хоче зрозуміти, хто саме нібито не виконав «Анкориджську формулу», перш ніж Вашингтон запропонує нову модель врегулювання.
Тому після зустрічі Трампа і Зеленського термін отримав додаткову актуальність: США та Україна говорять про нові дипломатичні кроки, тоді як Москва намагається повернути переговори до власної інтерпретації домовленостей 2025 року.
Як змінилася позиція Вашингтона
Ще один фактор — поступова зміна тональності самого Трампа. Після зустрічі із Зеленським на G7 у червні американський президент, за даними Axios, дав зрозуміти, що може більше не вважати так звані анкориджські розуміння основою переговорів. Reuters також повідомляв про невдоволення Москви можливою зміною американського курсу.
Після переговорів Трампа і Зеленського на саміті НАТО в Анкарі 8 липня Вашингтон також підтримав ідею ліцензування виробництва ракет для Patriot в Україні. Офіс президента повідомляв, що лідери обговорили кроки, здатні зміцнити українські позиції та наблизити дипломатичне врегулювання.
Для Кремля проблема полягає в тому, що нинішня політика Вашингтона дедалі менше нагадує ту модель, яку Москва сама назвала «духом Анкориджа».
Чим відрізняються позиції сторін
| Сторона | Як сприймає Анкоридж | Що вважає основою переговорів |
|---|---|---|
| Росія | Політичне порозуміння з США | Територіальні поступки України |
| США | Переговори та пропозиції без офіційної угоди | Нові дипломатичні домовленості між сторонами |
| Україна | Домовленості без участі Києва не можуть визначати його рішення | Припинення війни без примусової передачі територій |
Саме це протиріччя пояснює, чому переговори США і Росії раз по раз повертаються до подій серпня 2025 року. Москва намагається зафіксувати свою версію Анкориджа як уже погоджену основу, а Вашингтон заперечує існування юридично оформленої домовленості.
Українська позиція додатково базується на тому, що рішення про територію України не можуть прийматися без самої України. Про умови можливого завершення активної фази війни та роль гарантій безпеки раніше писала Преса України в окремому матеріалі про перспективи мирного процесу.
Чому ця історія важлива для України
Питання навколо Анкориджа — це не просто дипломатична суперечка про слова. Від того, чи стане російська версія подій основою нового мирного процесу, залежить, чи з’явиться тиск на Україну з вимогою територіальних поступок. Саме тому що таке дух Анкориджа — сьогодні значно практичніше питання, ніж може здаватися на перший погляд.
Водночас останні контакти Зеленського і Трампа демонструють іншу тенденцію: у двосторонньому порядку денному дедалі більше місця займають ППО, спільне оборонне виробництво, санкційний тиск та пошук нової дипломатичної моделі.
«Дух Анкориджа» може існувати як політична метафора, але він не замінює підписаної міжнародної угоди.
Читайте також: чому лист Зеленського до Путіна викликав гостру реакцію Москви.