Заява канцлера Німеччини Фрідріха Мерца про Україну, мир із Росією та європейську інтеграцію стала однією з найгучніших політичних тем останніх днів. Під час спілкування зі школярами в місті Марсберг він припустив, що в майбутньому мирна угода між Україною та Росією може містити складні територіальні рішення. Про це повідомляє Преса України з посиланням на Reuters.
Що саме сказав Фрідріх Мерц
Фрідріх Мерц заявив, що Україна в певний момент може підписати спочатку угоду про припинення вогню, а згодом — мирний договір із Росією. У цьому контексті він припустив, що частина території України «може більше не бути українською».
Водночас канцлер Німеччини пов’язав такий сценарій не лише з мирними переговорами, а й із необхідністю дати українцям чітку європейську перспективу. Саме тому головний акцент у його заяві був не тільки на територіях, а й на тому, що вступ України до ЄС може стати політичною опорою для будь-якого складного рішення.
За даними офіційного сайту уряду Німеччини, виступ Мерца відбувся в межах EU-Projekttag у школах, де німецькі політики обговорюють із молоддю Європу, Україну та глобальні кризи.
«Частина території України більше не буде українською», — сказав Мерц, описуючи один із можливих сценаріїв майбутнього мирного договору.
Найбільш резонансною стала друга частина його думки. Мерц фактично заявив, що якщо президент Володимир Зеленський колись буде змушений пояснювати суспільству дуже складну мирну угоду, він має мати сильний аргумент: Україна отримала незворотний шлях до Європи. Це не означає автоматичної згоди України на втрату територій, але демонструє, як частина європейських лідерів може бачити політичну логіку майбутніх переговорів.
Для українського суспільства така постановка питання є надзвичайно чутливою, адже йдеться не про абстрактну дипломатію, а про суверенітет, Конституцію та долю людей на окупованих територіях.
Чому заява про території стала політично вибуховою
Тема територіальні поступки України залишається однією з найболючіших у будь-яких розмовах про завершення війни. Україна офіційно наполягає на повазі до суверенітету й територіальної цілісності, а Росія продовжує використовувати окуповані території як інструмент тиску. Саме тому слова Мерца прозвучали не як технічний аналіз, а як політичний сигнал, який може бути сприйнятий у Києві, Москві, Брюсселі та Вашингтоні по-різному.
Канцлер Німеччини пов’язав євроінтеграцію України з можливим завершенням війни через мирну угоду, яка може містити територіальний компонент.
Важливо розділяти два рівні заяви. Перший — припущення Мерца про те, що майбутній мирний договір з Росією може бути болісним для України. Другий — його теза про те, що ЄС має запропонувати Києву кроки, які будуть «надійними, незворотними» і зрештою приведуть до повноправного членства. Саме це робить заяву складнішою, ніж просте формулювання «мир в обмін на території».
У ній одночасно є попередження про реалії війни, тиск на ЄС щодо конкретної інтеграції України та політична спроба описати механізм, який міг би отримати підтримку суспільства.
Референдум і Конституція України
Питання територій в Україні не може бути вирішене лише політичною домовленістю між лідерами держав. Конституція України прямо визначає, що питання про зміну території вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. Тому слова Мерца про можливий референдум не є випадковими: він фактично посилається на українську конституційну логіку.
Однак навіть сама ідея такого голосування в умовах війни, окупації частини територій, мільйонів вимушених переселенців і безпекових ризиків викликає багато практичних і політичних питань.
Основні юридичні та політичні проблеми такого сценарію можна описати так:
- як забезпечити участь громадян, які перебувають за кордоном або стали внутрішньо переміщеними особами;
- як гарантувати безпечне голосування в умовах воєнного стану або відразу після його завершення;
- як не допустити російського інформаційного впливу на кампанію перед голосуванням;
- як сформулювати питання референдуму так, щоб воно не стало інструментом маніпуляції;
- як поєднати внутрішнє рішення українців із міжнародним правом і позицією партнерів.
Президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 27 квітня окремо наголосив, що партнери мають пам’ятати: Україна захищає не лише себе, а й Європу.
На офіційному сайті президента опубліковано його слова про те, що Росія прагне української території, аби потім захоплювати території інших держав. Це була відповідь не лише на окрему заяву європейського політика, а й на ширшу дискусію про те, чи може поступка агресору принести стабільний мир.
«Україна захищає не тільки себе», — наголосив Зеленський у зверненні після заяви Мерца.
Чому швидкий вступ до ЄС під питанням
Мерц також заявив, що вступ України до Європейського Союзу у 2027 або навіть 2028 році є нереалістичним. Він пояснив це тим, що країна не може приєднатися до ЄС під час війни, а також має виконати жорсткі критерії щодо верховенства права, боротьби з корупцією та інституційної готовності.
На офіційній сторінці Європейської комісії про умови членства зазначається, що країна-кандидат має відповідати Копенгагенським критеріям: мати стабільні демократичні інституції, функціональну ринкову економіку та здатність виконувати зобов’язання члена ЄС.
Це означає, що Україна в Євросоюзі — не лише політичне рішення, а й складний технічний процес. Україна вже має статус кандидата, а переговори про вступ були офіційно відкриті в червні 2024 року.
На сторінці Європейської ради вказано, що Україна подала заявку 28 лютого 2022 року, отримала статус кандидата 23 червня 2022 року, а перша міжурядова конференція з відкриття переговорів відбулася 25 червня 2024 року. Це історично швидкий темп, але сам переговорний процес складається з багатьох розділів і може тривати роками.
| Етап | Дата | Значення для України |
|---|---|---|
| Подання заявки на вступ до ЄС | 28 лютого 2022 року | Україна офіційно розпочала шлях до членства після початку повномасштабного вторгнення |
| Надання статусу кандидата | 23 червня 2022 року | ЄС визнав європейську перспективу України та визначив реформаторські умови |
| Рішення про відкриття переговорів | грудень 2023 року | Лідери ЄС погодили перехід до наступного етапу інтеграції |
| Перша міжурядова конференція | 25 червня 2024 року | Переговори про членство були формально відкриті |
| Дискусія про проміжні формати участі | 2026 рік | Обговорюється участь України в інституціях ЄС без права голосу |
Проміжна участь в інституціях ЄС
Окрема ідея Мерца полягає в тому, щоб представники України могли брати участь у засіданнях Європейської ради, Європейського парламенту або Єврокомісії без права голосу. Такий формат не є повноправним членством, але може створити відчуття незворотності українського руху до ЄС. Для Києва це водночас можливість і ризик. Можливість — тому що Україна могла б бути ближче до реального процесу ухвалення рішень у Європі. Ризик — тому що будь-яка «полегшена» або символічна модель може бути сприйнята як заміна повноцінного членства, а не як міст до нього.
Найімовірніше, саме навколо цього й точитиметься подальша політична суперечка. Україна зацікавлена не в статусі спостерігача як остаточній меті, а в повноправному членстві з доступом до ринку, фондів, політичного представництва й гарантій участі в європейському майбутньому.
Водночас частина країн ЄС може вважати проміжний формат способом підтримати Київ уже зараз, не відкриваючи всі складні питання бюджету, аграрної політики, міграції, конкуренції та інституційного балансу всередині Союзу. Саме тому референдум щодо територій і проміжна інтеграція до ЄС у публічній дискусії можуть опинитися поруч, хоча юридично це різні теми.
Як Україна може використати цю дискусію
Для України заява Мерца є неприємною, але її можна використати як привід для чіткішої дипломатичної позиції. Київ може вимагати від ЄС не розмитих обіцянок, а конкретного графіка інтеграційних кроків, відкриття переговорних кластерів і політичних гарантій, що процес не буде заблокований окремими державами. Водночас українська влада має пояснювати партнерам, що тема територій не може бути предметом зовнішнього тиску або кулуарної домовленості.
Будь-яка формула миру має спиратися на принцип поваги до України, а не на винагороду Росії за агресію.
Для суспільства ця дискусія також важлива, бо вона показує реальний стан європейської політики. У ЄС є підтримка України, фінансова допомога, санкції проти Росії та офіційно відкриті переговори про вступ. Але є й обережність, страх перед розширенням, втома від війни та спроби знайти політичну формулу завершення конфлікту.
Тому Фрідріх Мерц фактично озвучив не лише власну позицію, а й один із можливих напрямків європейської дискусії про Україну після війни.
Подальший розвиток подій залежатиме від кількох факторів:
- чи зможе ЄС запропонувати Україні справді незворотний шлях до членства;
- чи буде Росія готова до реального миру, а не до паузи перед новою агресією;
- чи отримає Україна достатні гарантії безпеки від партнерів;
- чи збережеться внутрішня єдність українського суспільства щодо територіальної цілісності;
- чи зможе Київ прискорити реформи, необхідні для членства в ЄС.
Що буде далі
Заява Мерца не означає, що Україна погодилася на втрату територій або що ЄС поставив таку умову для вступу. Вона означає інше: у Європі дедалі активніше обговорюють, як поєднати завершення війни, гарантії безпеки, українську євроінтеграцію та політичну реальність майбутніх переговорів.
Для України ключовим завданням залишається не допустити, щоб її європейський шлях перетворили на інструмент тиску щодо територіальних питань. Євроінтеграція має бути винагородою за вибір українського суспільства, реформи та захист Європи, а не компенсацією за втрати, нав’язані російською агресією.
Саме тому дискусія навколо заяви канцлера Німеччини ще довго залишатиметься в центрі політичної уваги в Україні та ЄС.
Раніше ми розповідали, що ЄС включив у 20-й пакет санкцій та коли обмеження набудуть чинності.