Об’єкт 1998 KY26, до якого японський апарат Hayabusa2 має долетіти в липні 2031 року, знову в новинах: група астрофізика Аві Лоеба вважає, що це може бути не астероїд, а радянський зонд «Фобос-1», загублений 1988 року. 12 листопада версію прокоментував адміністратор NASA Джаред Айзекман — він не бачить причин вважати KY26 чимось, крім астероїда. Суперечка цікава не лише через «загублений зонд»: за неї взялися одразу три наукові групи, і в кожної свої цифри.
Гіпотезу про «Фобос-1» автори виклали у двох препринтах — arXiv:2606.01288 та пізнішому «Feasibility of the Phobos 1 Hypothesis». Слова Айзекмана, сказані в ранковому ефірі Fox & Friends, переказує Fox News.
| Параметр | 1998 KY26 |
|---|---|
| Розмір | близько 11 м (раніше вважали ~30 м) |
| Оберт навколо осі | ≈5,35 хвилини |
| Відбивна здатність (альбедо) | ≈0,52 — дуже світла поверхня |
| Особливість | негравітаційне прискорення без видимого хвоста чи викидів газу |
| Візит Hayabusa2 | липень 2031 року |
Що показали на відео ESO
Найвідоміші кадри цього об’єкта — не фото, а реконструкція. У вересні 2025 року Європейська південна обсерваторія випустила 78-секундний ролик про дослідження команди Тоні Сантани-Роса з університетів Аліканте й Барселони. Що в ньому:
- Великий астероїд зблизька. Ролик відкривається кам’янистою брилою, вкритою валунами, — такими ми бачили великі астероїди, до яких уже літали апарати.
- KY26 над чужою поверхнею. Світлий, майже округлий камінь із кількома вм’ятинами висить над темною кам’янистою поверхнею великого астероїда — так автори показують різницю в масштабі.
- Телескопи VLT у Чилі. Чотири вежі Дуже великого телескопа під зоряним небом і яскравим Місяцем: саме спостереження VLT разом з іншими обсерваторіями дали нові розміри.
- Дотик. Апарат Hayabusa2 із розкритими сонячними панелями сідає на верхівку астероїда, який завбільшки приблизно як він сам.
Важливо: форма KY26 у ролику — модель, побудована за кривими блиску, а не знімок. Детальних знімків поверхні 11-метрового KY26 поки не існує.
За даними ESO, об’єкт виявився майже втричі меншим, ніж вважали, а доба на ньому триває близько п’яти хвилин замість десяти. Челябінський метеорит 2013 року був, за порівнянням обсерваторії, лише трохи більшим.
Чому об’єкт називали «темною кометою»
Ще 2023 року в The Planetary Science Journal описали в KY26 негравітаційне прискорення — поштовх, який не пояснюється тяжінням планет і Сонця. Для звичайних сил випромінювання він видавався завеликим. Звідси перша версія: під поверхнею є лід, він випаровується і штовхає камінь, як слабкий двигун, хоча хвоста не видно.
Цю версію в листопаді 2026-го серйозно похитала робота Корбіна Гансена і Масатоші Хірабаяші з Технологічного інституту Джорджії в журналі Icarus. Їхні розрахунки, які переказує Gizmodo:
- навіть найхолодніші ділянки KY26 у середньому мають щонайменше 212 K (−61 °C);
- щоб підповерхневий лід уцілів, потрібно нижче 145 K (−128 °C);
- висновок: темп втрати води виключає, що KY26 зараз є «темною кометою».
Окреме дослідження 2026 року в Astronomy & Astrophysics дійшло іншого висновку щодо складу: світло KY26 відповідає кам’янистому астероїду, ймовірно, з внутрішньої частини головного поясу.
Звідки взявся «Фобос-1»
«Фобос-1» — радянська станція до Марса. Її запустили 7 липня 1988 року, а 2 вересня зв’язок втратили після помилкової команди з Землі. Далі апарат вважали загубленим.
Адам Гібберд, Адам Кроул (Initiative for Interstellar Studies) і Аві Лоеб (Гарвард) перевірили, чи можуть орбіти зонда і KY26 збігтися. За їхньою моделлю, для цього вистачило б двох імпульсів сумарно близько 1,9 км/с: 0,61 км/с одразу після втрати зв’язку і 1,28 км/с у травні 1996 року. У новішій роботі вони додають два аргументи:
- спрощена модель зонда повторює 8 кривих блиску KY26;
- якщо пояснювати прискорення тиском сонячного світла на циліндр чи панелі, розбіжність із 260 вимірюваннями (оптичними й радарними) зменшується приблизно на 11% порівняно з чисто гравітаційним розрахунком.
Самі автори називають ідентифікацію «правдоподібною, але поки не доведеною». Проти неї — реконструкції форми, які показують неправильний астероїд із западинами, і загальне правило: незвичне пояснення потребує сильніших доказів.
Що каже NASA
Айзекман сказав, що не бачить жодних доказів, що KY26 — щось інше, ніж астероїд, і що загрози для Землі об’єкт не становить. Агентство продовжує стежити за ним. Окремої заяви чи публікації NASA щодо версії з «Фобосом-1» на момент написання немає.
Коли буде відповідь
Остаточно суперечку розв’яже не модель, а камера. Hayabusa2 уже раз сідав на астероїд: 22 лютого 2019 року він торкнувся 900-метрового Рюгу, а 6 грудня 2020-го скинув капсулу із зразками в пустелі Австралії. Наступна зустріч — з KY26 у липні 2031 року. Посадка на швидкий 11-метровий камінь складніша, ніж на Рюгу, — про це в ESO попереджали ще у 2025-му.
До того часу лишаються телескопи й криві блиску. Як апарати фотографують малі тіла зблизька, видно на прикладі семи кадрів посадки Philae на комету, а за подіями цього місяця на небі можна стежити з листопадовим оглядом NASA.
Фото / відео: ілюстрація посадки Hayabusa2 на 1998 KY26. ESO/M. Kornmesser; астероїд — T. Santana-Ros et al.; модель Hayabusa2 — SuperTKG (CC BY-SA), ліцензія CC BY 4.0, eso.org.