Коротко:
- На бічній вежі храму святих Ольги і Єлизавети у Львові відновили скульптуру святої Єлизавети 1911 року — без голови й частини руки вона стояла від вересня 1939-го.
- Втрачені частини відтворили в майстерні за архівними фото, решту робили просто на фасаді, на висоті понад 20 метрів.
- Наступного тижня статую мають відсканувати в 3D, після чого риштування знімуть.
Львів’яни, які роками дивилися на безголову фігуру над площею Кропивницького, тепер побачать її такою, якою її задумали понад століття тому. Реставрація тривала три місяці, і для міста це рідкісний випадок, коли втрачений у війну фрагмент не законсервували «як є», а саме відтворили.
Подробиці 11 листопада оприлюднила пресслужба Львівської міської ради, там само опубліковано фотографії робіт.
Що на кадрах
- Обличчя під короною. Головний знімок — крупний план: світло-сіра кам’яна фігура з короною на голові й кам’яними квітами в руках. За нею — червона цегла вежі, металеве риштування і шматок зеленого даху.
- «До» і «після» на мольбертах. Біля порталу храму поставили три мольберти з порівняльними знімками. На одному — той самий фрагмент із квітами: зліва майже чорний від патини, справа — світлий, очищений камінь.
- Спільне фото біля дверей. Священник, реставратори, науковці й представники міста вишикувалися перед входом, а над ними досі стоять риштування.
- Відео на тлі храму. Керуючий справами виконкому Євген Бойко записав звернення з мікрофоном-петличкою просто біля порталу і опублікував його у Facebook.
Що сталося зі скульптурою у 1939 році
Фігуру святої Єлизавети створив скульптор Тадеуш Блотницький, її встановили 1911 року на бічній вежі. Сам храм звели на початку XX століття за проєктом Теодора Тальовського, нині це пам’ятка архітектури місцевого значення.
У вересні 1939 року, під час бомбардування Львова, скульптура втратила голову й частину руки. У такому вигляді вона простояла 87 років. Настоятель храму отець Іван Галімурка розповів, що люди постійно питали про дефект: «Багато років вона стояла без голови, без руки».
У березні 2026-го експертна комісія оглянула статую й визнала її стан аварійним. Камінь далі руйнувався: тріщини, ерозія, вплив погоди, механічні пошкодження.
Хто і як реставрував
| Хто | Роль |
|---|---|
| Релігійна громада храму | ініціатор, звернулася до Офісу охорони культурної спадщини ЛМР |
| Юрій Дубик, «Львівська політехніка» | архітектор проєкту, під його керівництвом сформували програму консервації |
| Юліан Оробець, коледж ім. Труша | керівник команди з чотирьох реставраторів |
| Ростислав Мельник, засновник компанії «Ріел» | меценат: матеріали й риштування |
Робота розділилася на дві частини. Голову й руку моделювали та виготовляли в майстерні, спираючись на збережені архівні світлини. Усе інше — на самому фасаді.
Найдовшим етапом стало очищення: близько півтора місяця. За словами Оробця, камінь під патиною вже був пошкоджений, тому знімати наліт доводилося обережно, щоб не втратити сліди різця майстра. На фініші застосували лазерне очищення.
Окрема задача — пропорції. Фігуру бачать знизу, з відстані понад 20 метрів, тож нахил голови, посадку корони й рух руки підбирали з поправкою на цей ракурс. Саме тому, пояснив Дубик, архітектор і реставратор працювали в парі.
Студенти коледжу Труша на висоту не піднімалися, але процес вивчали теоретично — у коледжі називають це досвідом, який передаватимуть далі.
Не лише про реставрацію: до чого тут імператриця Сісі
Найцікавіша деталь історії — не технічна. Історик і мистецтвознавець Ігор Сьомочкін зі Львівської національної галереї мистецтв розповів, що імператор Франц Йосиф I хотів бачити в образі святої Єлизавети риси своєї дружини — імператриці Єлизавети Баварської, відомої як Сісі, яка загинула 1898 року.
У Львові вона ніколи не бувала, але в Галичині її любили. За задумом, храм зі «скульптурою з рисами Сісі» мав стати найвищим у місті. Тож відтворене обличчя — ще й спроба повернути цей задум, а не лише закрити втрату.
Відтворення втрачених фрагментів за архівами — підхід, який нині застосовують і в інших містах. На початку листопада ми показували купол Софії Київської у риштуванні, а на Харківщині пам’ятки фіксують лазерними сканами й аерофото.
Що далі
- Наступного тижня — 3D-сканування відновленої скульптури.
- Після сканування — демонтаж риштування.
- Далі скульптуру можна буде побачити з площі Кропивницького.
Фото: фасад храму святих Ольги і Єлизавети у Львові, архівне фото. Авторка Vladyslava Oleksiuk, ліцензія CC BY-SA 4.0, commons.wikimedia.org. Опис кадрів реставрації — за фото Маріанни Мороз та Львівської міської ради, city-adm.lviv.ua.