Если бы МВФ передавал Украине транши меченными купюрами, сколько бы из них нашлось нетронутыми в закромах е-декларантов
Алеся Бацман
Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що Україна не повинна перетворитися на “країну-тартак”, і для цього він має намір запустити в Україні виробництво по переробці лісу і зерна.
Це все добре, але є кілька запитань з цього приводу. По-перше, глава українського уряду, говорячи про запуск в Україні виробництва по переробці лісу і зерна забуває, що для цього потрібні серйозні технології і фінансові вливання. Що у нас в країні відбувається з фінансовими вливаннями, куди б вони не робились, ми всі прекрасно знаємо. Якщо влада не може допомогти розвитку бізнесу, вона повинна хоча б не заважати, але це не про нашу країну, в якій владу, як їй здається, для того і обирають, щоб вона постійно скрізь лізла і всьому заважала.
По-друге європейці не хочуть везти в Україну своє обладнання і ставити тут заводи. Здавалося б, дешева робоча сила, податкова система, в якій завжди можна домовитися, і багато інших благ для любого бізнесмена. Однак він сюди не поспішає. А чому? Невже вони не хочуть допомогти українцям та на зло будуть ставити свої виробництва в країнах ЄС, щоб платити високі зарплати там, чи може європейський бізнес хоче з принципу платити дуже високі податки, але у своїх країнах? Ні – це не так.
В Україні йдуть бойові дії, що для будь-якого великого бізнесу ще один привід подумати про інше місце свого розвитку, благо пропозицій від інших більш спокійних країн світу завжди вистачає. Але це все далеко не найголовніше, оскільки бойові дії досить далеко, а будь-яке виробництво в будь-який момент можна зібрати і евакуювати.
Найбільшою перешкодою заходу бізнесу в нашу країну є сама влада і обслуговуючий її персонал, тобто судовий корпус. В Україні слово рейдери знають від малого до великого, і практично всі знають, чим ці люди займаються. Для тих, хто не в курсі я поясню.
Іноземний інвестор приїжджає в Україну і вкладає свої кошти в один з бізнесів, для якого закуповуються те саме високотехнологічне виробництво. А потім через деякий час раптом виявляється, що цей бізнес вже належить іншому, і на виробництві з’являються представники нового власника характерної зовнішності, на будь-які протести вони показують постанову судді, якого-небудь кислодрищенського районного суду. Звичайно людина може почати домагатися справедливості, і подавати апеляцію, однак, як правило, західні інвестори, які стикаються з нашою судовою системою, просто плюють, збирають речі і від’їжджають. І коли його друзі підприємці запитають, мовляв пропонують вкладати гроші в бізнес в Україні, як ви думаєте, що він їм порадить?
Зате у нас чергове рило отримало невелике виробництво, суддя купить ще один автомобіль синові, який його дуже скоро розіб’є, оскільки водити він ніколи і не збирався навчається, і тим більше був п’яним як чіп. І все…
З іншого боку інвестори можуть заручиться підтримкою влади, коли гарантії безпеки ведення бізнесу даються на самому верху, але погодьтеся, це ж неймовірна дурість, коли у нас для будь-якого більш-менш нормального бізнесу потрібно брати гарантії з керівництва країни.
Тому жоден розсудливий бізнесмен не поїде в Україну, і тим більше не повезе виробництво в країну, де в нього можуть відібрати весь бізнес з такою легкістю.
Коли пан Ляшко вимагає від країн ЄС поставити заводи в Карпатах, щоб вони не вивозили ліс, він забуває, що у нього вдома готівкою зберігається величезна сума грошей, не варто запитувати, звідки у пана Ляшка такі гроші. Він же не несе їх в банк, або не вкладає в бізнес у власній країні, так чому ж він вимагає цього від європейських політиків, які перша і головна задача, дбати про інтереси європейців, а не українців. Якщо б у європейського політика знайшли б такі гроші готівкою, то його кар’єра була б закінчена в ту ж хвилину, пан Ляшко.
Європейський бізнесмен не буде інвестувати в Україну, поки тут не з’явиться нормальний суд, який буде захищати інтереси людей, а не корупціонерів.[articles_related]