Юрай Бланар — міністр закордонних і європейських справ Словаччини з жовтня 2023 року, один із заступників голови партії Smer-SD прем’єра Роберта Фіцо. Його ім’я 22 листопада 2026 року вийшло в топ пошуку в Україні після того, як у телеефірі він заявив, що першим полком СРСР, який увійшов до Чехословаччини в 1968 році, був «український», а Леонід Брежнєв був українцем.
Слова міністра пролунали в програмі «V politike» на словацькому телеканалі TA3, їх переказало видання Denník N. Детальніше — у матеріалі «Європейської правди».
Коротко: хто такий Юрай Бланар
| Повне ім’я | Юрай Бланар (Juraj Blanár) |
| Дата народження | 19 травня 1966 року |
| Місто | Жиліна, Словаччина (тоді — Чехословаччина) |
| Освіта | Інженер-будівельник, Жилінський університет; стажування в Данії та Великій Британії |
| Партія | Smer-SD, заступник голови партії |
| Посада | Міністр закордонних і європейських справ Словаччини (з 25 жовтня 2023 року) |
Що сказав Бланар про 1968 рік
Привід був зовсім не історичний. У студії мова зайшла про те, чому засідання уряду щодо відновлення міжурядової комісії «Словаччина — Росія» призначили на 17 листопада — державне свято, День боротьби за свободу і демократію, річницю Оксамитової революції 1989 року. Бланар відповів, що символіки тут не бачить, і згадав, як нацистська Німеччина 1939 року закрила чеські виші після похорону студента Яна Оплетала.
У тій самій розмові міністр торкнувся й серпня 1968-го, коли війська Варшавського договору ввели в Чехословаччину, щоб придушити «Празьку весну». Тут і прозвучали слова про «український» полк і походження Брежнєва. Українські медіа сприйняли це як натяк, що за окупацією стояли українці.
Рішення про вторгнення ухвалювало Політбюро ЦК КПРС у Москві. Про це в ефірі нагадав і лідер опозиційної «Прогресивної Словаччини» Міхал Шимечка: він назвав СРСР «тюрмою народів», серед яких був і український, і поставив під сумнів, що міністр говорить серйозно. Брежнєв народився в Кам’янському на території нинішньої України, але очолював союзне керівництво в Москві.
Офіційної реакції МЗС України на момент публікації не було.
Кар’єра: від Váhostav до МЗС
Бланар закінчив будівельний факультет вишу в Жиліні, який тепер називається Жилінським університетом. У 1993–1994 роках стажувався в Ольборзькому університеті в Данії, у 1996-му — в Астонському та Бірмінгемському університетах у Великій Британії. З 1994 року працював у будівельній компанії Váhostav, останньою посадою був директор із маркетингу й технічного розвитку.
У політику прийшов зі Smer. Депутатом Національної ради вперше став 2002 року. У 2005–2017 роках очолював Жилінський самоврядний край — регіон на півночі Словаччини, і 2017 року програв вибори на цю посаду. Потім повернувся до парламенту, у 2018 році очолив мандатно-імунітетний комітет, а з 2020 до 2023 року був заступником голови Національної ради.
Після перемоги Smer на виборах 2023 року Фіцо доручив йому МЗС. Бланар змінив на цій посаді Мирослава Влаховського.
Яка позиція Бланара щодо України і Росії
Бланар виступає проти військової допомоги Україні з боку Словаччини і за відновлення діалогу з Росією. 2022 року він був серед небагатьох словацьких депутатів, які не підтримали резолюцію із засудженням убивств цивільних у Бучі. Тодішній глава МЗС Іван Корчок публічно звинуватив його в підтримці російської агресії.
Як міністр він веде лінію уряду Фіцо на відновлення економічних контактів із Москвою. Словаччина й Росія домовилися активізувати міжурядову комісію; її перше засідання відбулося 26 жовтня 2026 року в Москві, наступне заплановано у Словаччині 2027 року. Водночас Братислава за Фіцо не раз гальмувала рішення ЄС — раніше ми писали, чому референдум про скасування санкцій проти РФ у Словаччині неможливий.
У практичних питаннях співпраця з Україною триває: наприклад, Словаччина обговорювала перегляд тарифу на транзит газу для України.
Що далі
Заява прозвучала на тлі суперечок у самій Словаччині щодо курсу на зближення з Росією. Найближчим часом стане зрозуміло, чи прокоментує слова словацького міністра українська дипломатія. Бланар залишається на посаді.
Фото: Юрай Бланар, архівне фото 2024 року. Matica slovenská, CC0, commons.wikimedia.org.

