Пішов із життя заслужений артист України Леонід Марченко — актор театру і кіно, чия професійна історія тривала понад шість десятиліть. Йому було 88 років. Про смерть артиста повідомили Театр юного глядача на Липках та Національна спілка кінематографістів України.
Як пише Преса України, творчі біографії акторів часто залишаються в пам’яті аудиторії завдяки кільком особливо впізнаваним персонажам. У випадку Марченка це ролі у фільмах Леоніда Бикова, однак його спадщина значно ширша: десятки кіноробіт і близько 50 сценічних образів. Для самого артиста саме театр залишався основою професійного життя.
Що відомо про смерть Леоніда Марченка
Леонід Марченко помер у 88 років після надзвичайно тривалої акторської кар’єри. Причину смерті у перших офіційних повідомленнях не називали. Прощання з артистом заплановане на 2 вересня у Театрі юного глядача на Липках за адресою: Київ, вул. Липська, 15/17.
У театрі наголосили, що Марченко став не просто одним з акторів трупи, а частиною її багаторічної історії. Його сценічна кар’єра фактично охопила життя кількох поколінь глядачів. Для багатьох він залишився артистом, здатним бути виразним навіть у невеликій ролі.
«Леонід Марченко був частиною історії нашого театру», — зазначили в Театрі юного глядача.
Біографія Леоніда Марченка
Біографія Леоніда Марченка почалася 16 січня 1938 року в Києві. Цю дату наводить, зокрема, Енциклопедія Сучасної України. Майбутній актор спочатку закінчив акторське відділення театральної студії при Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка, а пізніше — театрознавчий факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.
На початку 1960-х Марченко працював на Київській студії телебачення. Уже 1963 року він став актором Київського театру юного глядача. Саме ця сцена визначила основну частину його подальшої професійної біографії.
В якому театрі грав Леонід Марченко
Відповідь на запит де грав Леонід Марченко практично нерозривно пов’язана з одним театром — Київським академічним театром юного глядача на Липках. До його трупи актор приєднався 1963 року і віддав цій сцені понад 60 років. За цей час він створив приблизно 50 сценічних образів.
Серед постановок за його участю згадують «Недоук», «Казку про царя Гороха», «Пеппі Довгапанчоха» та «Вишневий сад». Також серед помітних театральних робіт артиста були принц Клаус у «Сніговій королеві», префект в «Оргії» Лесі Українки та художник у «Метаморфозах».
Понад шість десятиліть на одній сцені — рідкісний приклад професійної відданості театру.
В яких фільмах знімався Леонід Марченко
Фільми Леоніда Марченка охоплюють кілька десятиліть — від початку 1960-х до сучасних телевізійних проєктів. У Національній спілці кінематографістів повідомили про 58 створених ним екранних образів у 58 кінопроєктах. Водночас різні кінобази наводять менші списки, оскільки їхні каталоги не завжди містять усі телевізійні та епізодичні роботи актора.
Серед найбільш відомих робіт Марченка:
- «Морська чайка» — Жорка-одесит;
- «Лісова пісня» — Куць;
- «Вулиця тринадцяти тополь» — Бобошко;
- «В бій ідуть одні старики» — Савчук;
- «Така вона, гра» — Рудий;
- «Ати-бати, йшли солдати…» — Льоня Лавкін;
- «Сад Гетсиманський» — Лис;
- «Прощання з Каїром» — Вампір;
- «Небесні родичі» — Петрович;
- «Нюхач» — Ілля Леонідович.
Про кар’єри відомих акторів на сайті також можна прочитати у матеріалі про найвідоміші ролі Еріка Дейна. Такі ретроспективи показують, наскільки часто глядач запам’ятовує артиста не за кількістю появ, а за кількома точно створеними персонажами.
Найвідоміші ролі Леоніда Марченка
Особливе місце у фільмографії займає Леонід Марченко у фільмі «В бій ідуть одні старики». У картині Леоніда Бикова 1973 року він виконав роль Савчука. Через три роки актор знову працював у фільмі Бикова — військовій драмі «Ати-бати, йшли солдати…», де зіграв Льоню Лавкіна.
| Проєкт | Рік | Образ Леоніда Марченка |
|---|---|---|
| «Морська чайка» | 1961 | Жорка-одесит |
| «Лісова пісня» | 1961 | Куць |
| «В бій ідуть одні старики» | 1973 | Савчук |
| «Ати-бати, йшли солдати…» | 1976 | Льоня Лавкін |
| «Сад Гетсиманський» | 1993 | Лис |
| «Небесні родичі» | 2012 | Петрович |
| «Нюхач» | 2013 | Ілля Леонідович |
Важливо, що Марченко не залишив екран після завершення радянського періоду. Він продовжував працювати у фільмах і телесеріалах, тому молодша аудиторія могла бачити його вже у «Небесних родичах» або «Нюхачі». Серед пізніх робіт у кінобазах також зазначається проєкт «Дорога на захід».
Нагороди та визнання артиста
У 1992 році Марченко отримав звання заслуженого артиста України. У 2009 році його нагородили орденом «За заслуги» III ступеня. Він також був пов’язаний із Національною спілкою кінематографістів України, яка після смерті артиста окремо згадала його внесок у професію.
«Вмів створювати живі людські характери навіть у найменших епізодах», — зазначили в НСКУ, говорячи про акторську манеру Марченка. Саме ця характеристика добре пояснює, чому другорядні персонажі у його виконанні нерідко залишалися помітними.
Про інших відомих представників кіно та їхні ключові роботи можна прочитати в матеріалі про фільми та кар’єру Гейден Панеттьєрі.
За що пам’ятатимуть Леоніда Марченка
Леонід Марченко актор був одним із тих виконавців, для яких межа між «великою» та «маленькою» роллю фактично не мала значення. Навіть коротку появу він міг доповнити характерною інтонацією, жестом або деталлю поведінки. Саме так формувався впізнаваний стиль артиста, який працював і на театральній сцені, і перед камерою.
Для театральної публіки його ім’я передусім залишиться пов’язаним із ТЮГом на Липках та понад 60 роками роботи в одному колективі. Для кіноглядачів — із «Лісовою піснею», картинами Леоніда Бикова, «Садом Гетсиманським» і пізнішими серіалами. Творчий шлях Марченка став частиною історії українського театру й екранного мистецтва кількох епох.
Читайте також: якими ролями запам’ятався актор Ерік Дейн.