Михайло Драпатий після призначення Головнокомандувачем ЗСУ почав змінювати не лише кадровий склад, а й саму модель управління військами. Одним із найрезонансніших рішень стало повернення командування 7-го корпусу ДШВ з Волині та його спрямування на Запорізький напрямок, про що 5 жовтня повідомила «Українська правда» з посиланням на військові джерела. Водночас важливо уточнити: йшлося насамперед про рішення Драпатого щодо 7 корпусу ДШВ, а не про перекидання всіх військ із Донеччини на Волинь.
Новий головком офіційно очолив ЗСУ 22 липня 2026 року, змінивши Олександра Сирського. Як раніше писала Преса України, Драпатий має значний досвід командування бойовими угрупованнями, а докладніше його кар’єру можна прочитати в матеріалі Хто такий Михайло Драпатий: від прориву в Маріуполі до посади Головнокомандувача ЗСУ. Сам факт призначення закріплений указом президента №630/2026.
Що саме Драпатий скасував після рішення Сирського
За інформацією «Української правди», влітку Олександр Сирський відправив командування 7-го корпусу Десантно-штурмових військ із Добропільського напрямку на Волинь. Мета полягала в готовності реагувати на можливий наступ із території Білорусі. Після зміни головнокомандувача Драпатий переглянув цей розподіл і направив корпус на Запорізький напрямок.
Тому формулювання про те, що новий головком просто «скасував наказ Сирського», не повністю передає логіку події. Фактично відбулася зміна пріоритету: від страхування північного напрямку до посилення ділянки, де існує безпосередня загроза активних бойових дій. Водночас публічних документів Генштабу з повним обґрунтуванням обох рішень наразі немає, тому деталі відомі переважно з журналістського розслідування УП.
Контекст попередньої зміни військового керівництва редакція вже розбирала в матеріалі Сирського можуть звільнити: хто підтримав головнокомандувача, а хто вимагав його відставки. Важливо й те, що президент, оголошуючи про заміну головкома, окремо відзначав результати Сирського у захисті Києва, Харківській та Курській операціях. Тому кадрова ротація офіційно подавалася як перехід до нового етапу модернізації управління, а не заперечення всіх попередніх рішень.
Чому 7-й корпус направили саме на Запоріжжя
За даними джерел УП, російські сили продовжують концентруватися в районі Гуляйполя. У виданні припускають, що противник може намагатися створити умови для більш широкого охоплення Запоріжжя, тому посилення угруповання «Південь» отримало вищий оперативний пріоритет. Саме цим пояснюється перекидання 7 корпусу на Запоріжжя після нетривалого перебування його командування на Волині.
Водночас Донеччина залишається ключовою ділянкою бойових дій. «Битва за Донбас — і наш, і їхній пріоритет номер один», — говорить високопоставлене джерело «Української правди». На цьому напрямку нове командування також перебудувало структуру угруповань, створивши «Центр» під командуванням Андрія Білецького та «Азов» під командуванням Дениса Прокопенка.
Чим підхід Драпатого відрізняється від системи Сирського
Одна з найбільш помітних змін стосується самого механізму управління. За даними опитаних УП військових, Михайло Драпатий головнокомандувач ЗСУ робить більший акцент на децентралізації та принципі mission command, коли командир отримує мету й ресурси, але має більше свободи у виборі способу виконання завдання. Це відрізняється від моделі з великою кількістю безпосередніх вказівок із верхнього рівня командування.
Зокрема, Драпатий, за даними видання, не проводить щоденні багатогодинні заслуховування всіх командирів у тому форматі, який використовувався раніше. Натомість оперативними питаннями повинні займатися командувачі відповідних угруповань, тоді як головком концентрується на ресурсах, стратегічних проблемах і розвитку системи.
Це означає спробу змістити центр управління від постійного контролю конкретної позиції до відповідальності командирів відповідного рівня.
Сам Драпатий після призначення формулював свій підхід схожим чином.
«Я вірю в українське військо, яке вміє вчитися, розвивати технології, берегти людей», — заявляв головнокомандувач.
Президент також доручав новій команді підготувати модернізацію Сил оборони та продовження корпусної реформи.
Який «план війни» підготувала команда Драпатого
Найбільш резонансною інформацією стала поява документа, який джерела УП називають планом війни Драпатого. За словами двох високопоставлених співрозмовників видання, документ уже кілька тижнів перебуває на розгляді в РНБО. Водночас його повний текст не оприлюднений, а офіційного детального опису документа від РНБО чи Генштабу у відкритих джерелах станом на 6 жовтня немає.
Із доступної інформації можна говорити лише про загальну логіку документа, а не про конкретні секретні операційні плани. Його завдання — визначити, що саме повинні робити ЗСУ для збереження держави та в які часові рамки мають вкладатися ключові етапи. Серед питань, які, за даними УП, порушуються в цьому стратегічному баченні:
- визначення довгострокових цілей війни та ролі ЗСУ в їх досягненні;
- встановлення часових орієнтирів для розвитку необхідних військових спроможностей;
- перегляд принципів оборони та використання особового складу на першій лінії;
- розмежування стратегічних функцій Генштабу та оперативного управління бойовими діями;
- розвиток технологій, цифрового управління та системи ситуаційної обізнаності.
У цьому контексті показовою є вимога ширше застосовувати систему «Дельта» та інші цифрові інструменти управління. Сучасна війна дедалі більше залежить від швидкості передачі даних, безпілотників та автоматизації, тому технологічний компонент безпосередньо впливає на нову модель командування. Про роль цього напряму можна також прочитати в матеріалі День Сил безпілотних систем ЗСУ: чому безпілотний компонент став окремою військовою спроможністю.
Які кадрові зміни вже провів Драпатий
Кадрова політика стала ще одним помітним напрямом роботи нового головкома. За інформацією «Української правди», протягом приблизно півтора місяця до батальйону резерву офіцерського складу перевели кілька десятків офіцерів, серед яких полковники та бригадні генерали. Водночас частину командирів, які раніше були відсторонені від ключових посад, повернули до активного управління військами.
| Кадрове рішення | Що відомо |
|---|---|
| Ігор Скибюк | Став начальником Генерального штабу ЗСУ; його роботу в цій ролі офіційно підтверджував президент |
| Олексій Майстренко | За даними УП, переведений із командування 11-м корпусом до резерву |
| Еміль Ішкулов | Очолив 11-й корпус, відповідальний за район Слов’янська та Краматорська |
| Олександр Бакулін | За даними УП, залишив командування 19-м корпусом і був переведений до резерву |
| Валерій Скред | Очолив 19-й корпус |
| Сергій Собко | Повернувся до Генштабу як т.в.о. заступника начальника Генштабу |
| Святослав Заїць | За даними УП, очолив Сухопутні війська |
| Юрій Погрібний | Призначений командувачем Сил логістики |
Призначення Скибюка має окремий статус, оскільки воно підтверджене на найвищому державному рівні. 22 липня Зеленський повідомив, що новий начальник Генерального штабу визначений разом із Драпатим та міністром оборони Євгенієм Хмарою. Подальші офіційні повідомлення президента вже називали Скибюка начальником Генштабу.
Інша частина кадрової інформації походить із джерел «Української правди», тому її коректно подавати саме як дані видання. Окремо РБК-Україна ще в серпні повідомляло про підготовку заміни Олексія Майстренка на Еміля Ішкулова в 11-му корпусі. Таким чином, кадрова перебудова розпочалася значно раніше за публікацію жовтневого матеріалу про масштаб змін.
Що змінюється зі штурмовими частинами
Окремим питанням залишається спадок системи штурмових підрозділів, яка активно розвивалася за Сирського. За даними УП, після зміни головкома поповнення частини штурмових формувань тимчасово пригальмували, окремих військовослужбовців перерозподіляли, а самі підрозділи передавали в оперативне підпорядкування корпусам. Остаточної моделі для них, однак, поки не оголошено.
Видання також повідомляє про зміну розподілу поповнення між звичайними бригадами та штурмовими частинами. Частина командирів оцінює цей підхід позитивно, тоді як усередині самих штурмових формувань він викликає побоювання щодо їхнього майбутнього статусу. Отже, кадрові зміни в ЗСУ 2026 стосуються не лише конкретних прізвищ, а й балансу ресурсів між різними елементами армії.
Яку роль можуть отримати Об’єднані сили
Ще одна потенційно фундаментальна зміна стосується Командування Об’єднаних сил. За інформацією кількох співрозмовників УП, Драпатий розглядає модель, за якої КОС отримуватиме повноцінне оперативне управління фронтом, тоді як Генштаб більше концентруватиметься на резервах, стратегічному плануванні та міжнародній взаємодії. Це нагадує розподіл функцій, характерний для західних моделей військового командування.
Така система також пояснює прагнення нового головкома зменшити ручне втручання в роботу бригад і корпусів.
Якщо модель запрацює повністю, результат командира оцінюватимуть не за кількістю погоджених із верхівкою дрібних рішень, а за виконанням визначеного завдання. Однак на сьогодні це ще процес перебудови, а не завершена структура.
Які рішення ще не ухвалені
Частина найбільш чутливих питань залишається відкритою. Не оголошена остаточна модель штурмових військ, триває дискусія щодо управління Повітряними силами, а сам новий план війни ЗСУ не оприлюднений і, за даними УП, перебуває на розгляді в РНБО. Тому називати його вже затвердженою стратегією держави було б передчасно.
Водночас офіційні заяви президента ще під час призначення Драпатого передбачали підготовку оновленої оборонної стратегії, розвиток корпусної системи, продовження далекобійних операцій та модернізацію армійського управління. Це частково збігається з напрямами, про які зараз повідомляють військові джерела, хоча не підтверджує всі деталі журналістського матеріалу. Саме тому подальші рішення РНБО та офіційні повідомлення Генштабу дадуть змогу зрозуміти, яка частина нинішніх напрацювань стане формально затвердженою політикою.
Читайте також: Нові правила мобілізації 2026: що відомо про реформу ТЦК та зміни у комплектуванні ЗСУ.