Після трагічної звістки про смерть Степана Гіги українці згадують найкращі пісні артиста — щирих, співучих і наскрізь пронизаних карпатським настроєм. Його творчість давно стала частиною української культурної пам’яті, а чимало композицій з роками перетворилися на справжню класику. У цих піснях немає штучності: вони прості за формою, але сильні за емоцією, тому й залишаються живими. Їх співають у компаніях, на святах і на концертах, де зал підхоплює приспіви без підказок. Саме так і вимірюється народна любов — коли пісня звучить десятиліттями й не набридає.
Преса України ділиться добіркою семи композицій, які найкраще знають і найбільше люблять українці, разом із деталями їхнього народження та тим внутрішнім теплом, яке завжди було в музиці Народного артиста України. У кожного з цих треків — своя історія і своя роль: одні стали символом Карпат, інші відкривали нові сторінки популярності, а деякі — залишалися піснями-пам’яттю. Вони різні за настроєм, але мають спільну рису — у кожній є чесне почуття. Саме тому ці хіти й досі звучать актуально, навіть коли змінюються часи та музичні тренди. Нижче — сім пісень, які найчастіше називають «візитівкою» Степана Гіги.
“Золото Карпат”
Цю композицію часто ставлять у перший ряд серед найзнаковіших у творчості співака. Музику Степан Гіга написав давно, а автором слів став поет Василь Кузан. Пісня закріпила за артистом особливий образ — карпатської щирості та відкритого серця, які чутно вже з перших нот. Її мелодика легко впізнається, а приспів звучить так, ніби створений для того, щоб співати разом. Сам Гіга не раз говорив, що вдячний слухачам за те, що саме цей трек так міцно «оселився» в серцях людей і став символом його творчості.
“Цей сон”
Один із найбільших хітів Степана Гіги, який несподівано отримав нове життя вже в епоху соцмереж. Колись композицію створили на Волині під час фестивалю «На хвилях Світязя», і її поява була майже миттєвою, в атмосфері творчого драйву. Артист згадував, що написали її разом із Толіком Фіглюком прямо на фестивалі, а вже під час наступної появи на сцені він виконав пісню для публіки. Згодом «Цей сон» став вірусним у TikTok, породив тренди та жарти, а молодша аудиторія відкрила для себе Гігу з нового боку. Так композиція перетворилася на місток між поколіннями, коли старий хіт раптом зазвучав сучасно. І при цьому пісня не втратила своєї ліричності та впізнаваної мелодійності.
“Яворина”
Це пісня з особливою історією та великою емоційною вагою, яку відчувають навіть ті, хто слухає її вперше. Степан Гіга написав музику на слова зі збірки «Догорає калина», які йому показав поет Степан Галябарда. Текст був настільки персональним і присвяченим конкретній людині, що багато композиторів не наважувалися братися за нього, розуміючи відповідальність. Гіга все ж відчув, що має зробити цю роботу, і створив приспів у першу ж ніч після фестивалю. Коли Галябарда почув перші ноти, він одразу підтвердив: «Так, це вона», маючи на увазі точне потрапляння в сенс і настрій. Після виходу композиції слухачі самі закріпили за нею другу назву — «Яворина», і нині її просять виконати майже на кожному концерті.
“А я поклав своє кохання на вівтар”
Ніжна та водночас мудра композиція, яку часто називають ліричним символом зрілого кохання. Вона звучить як сповідь і як тихий діалог із минулим, де є і світлий сум, і вдячність за пережите. Цю пісню легко «приміряти» на власну історію, тому вона так добре живе в пам’яті людей. Її передають між поколіннями, бо кожен знаходить у ній щось своє — або спогад, або надію, або урок. Мелодія в ній проста й тепла, а слова звучать так, ніби сказані безпосередньо від серця. Саме тому ця композиція залишається позачасовою і не втрачає сили з роками.
“Друзі мої”
Ця пісня має особливий статус, адже пов’язана з першим альбомом Степана Гіги «Друзі мої», який побачив світ у 2001 році. У ній дуже відчутна характерна для артиста щирість і вдячність людям, яких він зустрів на життєвому шляху. Композиція звучить як відкрите зізнання в дружбі та підтримці, без пафосу й надмірних прикрас. Для багатьох фанатів це одна з найсвітліших робіт Гіги, бо вона дарує відчуття теплого кола й близькості. Її часто сприймають як пісню, яку хочеться співати в компанії — не для демонстрації, а для душі. Саме цим вона і чіпляє: простими словами про важливі речі.
“Смереки осені не знають”
Хіт із довгою біографією, який був написаний у 1991 році, а згодом повернувся до слухачів у новому аранжуванні. Це пісня про почуття, що не тьмяніє з роками, навіть коли життя змінюється і випробовує стосунки на міцність. Образ смерек, які «не знають осені», став дуже влучною метафорою — він говорить про вічність любові без зайвих пояснень. Мелодія огортає теплом, а текст особливо відгукується тим, хто переживав сильні почуття й знає ціну справжньої близькості. Цю композицію часто називають піснею, яка «болить і лікує» одночасно. І саме тому вона стала відображенням емоцій, знайомих майже кожному.
“Одна любов на двох”
Композиція, яка десятиліттями звучить на концертах і щоразу викликає помітну хвилю емоцій у залі. Її головна сила — у приспіві, який легко підхоплюють сотні людей, перетворюючи пісню на спільний момент. Коли зал співає разом зі Степаном Гігою, трек ніби оживає заново і наповнюється теплом та вдячністю слухачів. Саме на живих виступах видно, чому ця пісня стала класикою: вона не просто звучить, а об’єднує. У ній є простота, але ця простота дуже чесна й сильна. Тому «Одна любов на двох» і досі залишається однією з найвпізнаваніших композицій української естради.
Раніше ми розповідали, що Павло Табаков представить Різдвяне шоу з оркестром у Львові 16 грудня.