Подорож через Атлантичний океан у часи Колумба і в наступні століття була значно менш передбачуваною, ніж сьогодні. Судно могло бути затримано через примхи погоди, шторм, айсберги або навіть штиль. Всі ці фактори робили неможливим точне передбачення часу прибуття. Судна часів колоніальної епохи не мали сучасних навігаційних систем, таких як GPS чи точні годинники, тому час в дорозі сильно залежав від умов навколишнього середовища та досвіду екіпажу, повідомляє “Преса України” з посиланням на Slashgear.
Моряки орієнтувалися за допомогою компасу та спостережень за небесними тілами. Вони використовували секстанти для визначення координат, що дозволяло мати орієнтовне уявлення про розташування судна. Але навіть з таким інструментом точність була обмеженою, і подорожі часто ставали непередбачуваними.
Скільки часу займала переправа через Атлантику у колоніальні часи
За оцінками істориків, середній час подорожі через Атлантику з Америки до Англії становив близько 4 тижнів. Однак зворотний шлях був значно довшим – приблизно 8 тижнів. Цей час міг варіюватися залежно від багатьох факторів: як-от погоди, конструкції судна, його вантажу та навіть досвіду команди.
Підрахунки свідчать, що фрегати та подібні кораблі зазвичай розвивали середню швидкість від 4,5 до 6 вузлів на добу. В ідеальних умовах найшвидші судна могли подолати відстань між Європою та Америкою за 20-28 днів. Однак вітри, шторм, штиль і навіть рельєф океану впливали на реальний час подорожі.
Вітри і конструкція суден: як вони впливали на час подорожі
Важливою умовою для швидкості подорожі була конструкція корабля. Легші судна зазвичай мали більшу швидкість, однак інші фактори, такі як тип судна, теж мали значення. Наприклад, хоча галеон був меншим і легшим, лінійний корабель, завдяки більш поліпшеній конструкції, перетинав Атлантику значно швидше.
Одним із факторів, що допомагав кораблям на шляху до Америки, були північно-східні пасати – вітри, що дмуть на захід через Атлантику. Вони дозволяли підтримувати сталу швидкість кораблів, забезпечуючи їм ефективний рух. Зворотній шлях був складнішим, оскільки його супроводжували сильні західні вітри, що вносили додаткові труднощі. Але все ж шлях назад був більш передбачуваним, і судна, що вирушали з таких портів, як Портсмут або Амстердам, мали на ньому певні переваги.
Раніше ми писали про у Колумбії зникла одна з найбільших річок країни.