Пермське масове вимирання стало однією з наймасштабніших катастроф в історії Землі. Близько 252 мільйонів років тому ця подія знищила майже 90% усіх живих організмів. Вижити змогли лише деякі види, серед яких були і давні родичі сучасних жаб. Науковці з Брістольського університету провели дослідження, щоб зрозуміти, як групі темноспондильних амфібій вдалося подолати ці жахливі умови, повідомляє “Преса України” з посиланням на Interesting Engineering.
Таємниця виживання древніх амфібій
Темноспондильні — це великі хижі амфібії, які харчувалися рибою та іншою здобиччю, мешкаючи переважно у водному середовищі. Їх часто порівнюють із сучасними амфібіями, такими як жаби та саламандри. Вчені вирішили вивчити понад 100 викопних залишків цієї групи, щоб дізнатися, що саме допомогло їм вижити під час пермського вимирання.
Дослідження включало аналіз розмірів тіла, структури зубів та особливостей черепа цих істот. Результати показали, що їхньою головною перевагою була виняткова адаптивність. Темноспондильні могли харчуватися широким спектром здобичі у прісноводних водоймах, де ресурси були більш стабільними, ніж на суші. Це дозволило їм уникнути гострої нестачі їжі, з якою стикнулися наземні хижаки.
Стійкість до кліматичних змін
Згідно з висновками дослідників, клімат після масового вимирання був надзвичайно спекотним та несприятливим для життя. Проте темноспондильні змогли зберегти свій діапазон розмірів тіла та не зазнали значних змін. Це свідчить про те, що вони мали високу стійкість до кліматичних змін і змогли ефективно використовувати наявні ресурси.
На відміну від багатьох інших видів, які зазнали серйозної еволюційної перебудови, ці амфібії змогли зберегти свій спосіб життя практично без змін. Це дозволило їм пережити як катастрофічні кліматичні зміни, так і наступний тріасовий період, який супроводжувався інтенсивною вулканічною активністю, глобальним потеплінням та іншими екстремальними умовами.
Міграція як спосіб виживання
За словами вчених, екстремальне глобальне потепління змусило темноспондильних мігрувати з тропіків у більш помірні зони, рятуючись від нестерпної спеки. Професор Майк Бентон зазначив, що їхня здатність долати тропічні “мертві зони” стала одним із ключових факторів виживання. Це свідчить про високу мобільність і здатність швидко реагувати на зміни навколишнього середовища.
Розквіт та занепад древніх амфібій
Після завершення масового пермського вимирання минуло близько 5 мільйонів років, перш ніж темноспондильні значно збільшилися в розмірах та розширили свої екологічні ролі. Однак цей період розквіту був відносно коротким — згодом різноманіття цих амфібій знову зменшилося.
Науковці вважають, що такі коливання в еволюції пов’язані з постійними змінами клімату та середовища існування. Після пермського періоду розпочався тріасовий період, який відзначився не тільки інтенсивною вулканічною діяльністю, а й низьким рівнем кисню, кислотними дощами та масовими лісовими пожежами.
Інші відкриття вчених
Крім досліджень про виживання темноспондильних, науковці також зробили низку інших відкриттів. Наприклад, вони змогли створити “шерстистих мишей” у спробах повернути до життя вимерлого мамонта. Відновлення таких видів могло б відкрити нові можливості для вивчення еволюції та адаптації живих організмів.
Ще одним цікавим фактом стало несподіване виявлення птаха, якого не бачили майже 200 років, на Галапагоських островах. Наразі дослідники намагаються з’ясувати, як цей вид зміг зберегтися та чи повернувся він самостійно або ж залишався непоміченим через низьку чисельність.
Висновок
Дослідження Брістольського університету ще раз довело, що здатність адаптуватися до мінливих умов є вирішальною для виживання видів. Темноспондильні, завдяки своїй універсальності та стійкості до змін, змогли не тільки пережити масове вимирання, а й на певний час досягти процвітання.
Цей випадок підкреслює, наскільки важливою є адаптація в еволюційному процесі та як різні види реагують на глобальні катастрофи. І хоча багато загадок історії Землі залишаються нерозгаданими, такі відкриття допомагають наблизитися до розуміння складних механізмів виживання у світі, що постійно змінюється.
Раніше вчені розповіли про особливість жаб’ячої «липучки».