Те, що відбувається з країнами Європи останнім часом можна охарактеризувати просто – люди злякалися роздутої ультраправими політикам паніки від нелегальної міграції з Близького Сходу.
У цьому явищі звичайно немає нічого хорошого, тим більше, що серед біженців можуть затесатися потенційні терористи. Але люди тікають не від хорошого життя, або тому, що їм раптом захотілося жити саме в Європейських країнах.
Війна, яка перманентно триває в регіоні змушує людей тікати навіть ціною свого життя, адже скільки людей загинуло під час спроб нелегально потрапити на європейський континент.
З часом європейці відійдуть від радикальних настроїв, якщо не буде нового серйозного сплеску нелегальної міграції. Однак праві партії вже встигли показати своє обличчя в питанні України і Росії.
Взагалі європейські партії, які висувають радикальні праві лозунги, завжди були на задвірках політики, це щось на кшталт “Свободи” в Україні, яка один раз ледве потрапила в парламент. Що ж стосується ультраправих, то в Україні є й така політична сила – “Правий сектор”, яка не набрала навіть двох відсотків на останніх парламентських виборах. Однак в Європейському союзі такі партії стали не просто потрапляти в регіональні і національні парламенти, але й претендувати на головні посади у своїх країнах.
В Австрії ледь не виграв вибори Норберт Гофер, який підтримував ідею зняття санкцій з Російської Федерації за її агресію проти України. У Франції на майбутніх виборах Марін Ле Пен звичайно програє, але Україні від цього не легше, оскільки інший кандидат від правих сил Франсуа Фійон теж великий шанувальник Путіна. І якщо б не корупційні скандали, то можна було б зі сто відсотковою впевненістю говорити, що це майбутній господар Єлисейського палацу. А поки можна лише припускати, що в результаті вийде.
У будь-якому випадку прихід Фійона до влади у Франції буде дуже поганим знаком для України. По перше він заявив, що збирається закрити кордони країни, наплювавши на Шенгенську угоду, що неминуче призведе до прискорення процесу розпаду ЄС. Тим більше він неодноразово звинувачував саме Україну в ескалації конфлікту на Донбасі і у невиконанні Мінська. Нещодавно він навіть заявив, що Києву слід чітко відмовити у вступі до НАТО і ЄС. Це такий собі відкуп від Росії, або іншими словами, відверта здача України на поталу Путіну. Мовляв, робіть з ними, що хочете, ми втручатися не будемо.
Ось ще з НАТО приходять новини про те, що там нібито вирішили відкласти переговори щодо ПРО в Європі. Можливо теж вирішили “відкупитися” від Росії?
Для України взагалі будь-які євроскептики є поганим варіантом, оскільки це веде до розвалу Європейського союзу, і, як наслідок, зняття санкцій і відновлення відносин з Росією окремими країнами.
Британці взагалі витворили щось неймовірне зі своїм Brexit – це треба розуміти така форма протесту проти прийому мігрантів. Але в перспективі це дуже погано закінчиться для самих жителів Великої Британії.
У Польщі твориться приблизно те ж саме, там звичайно праві антиросійські, але вони і антиукраїнські, і тенденцію охолодження відносин між Києвом та Варшавою можна спостерігати неозброєним оком. Поки там буде президентом Анжей Дуда особливих змін не буде. Нинішня влада Польщі буде продовжувати ображатися, постійно говорити про “геноцид” і ностальгувати за польським Львовом. З цим доведеться жити.
З США взагалі нічого зрозуміти не можливо. Начебто Дональд Трамп республіканець, але абсолютно непередбачуваний і чомусь хвалить Путіна. Він як справжній бізнесмен починає ділити світ на чорне і біле, де в результаті опиниться Україна і Росія поки невідомо. Звичайно є Конгрес, де і демократи і республіканці на стороні України, але це як кажуть “будемо подивитися”.
Українцям слід розуміти, що такої серйозної підтримки на міжнародній арені, якою вона була ще два роки тому, вже не буде. Потрібно вчитися самим відстоювати і проштовхувати свої інтереси, а по іншому ніяк.[articles_related]