Після чергового розвалу «Банку Михайлівський» «Фонд повернення вкладів» відновить повернення втрачених коштів обдуреним клієнтам. Історія банкрутства цього банку багато чому навчила звичайних українців і владу. Які ж кроки було здійснено, аби не допустити подібних фінансових катастроф у майбутньому?
Коротка історія «Банку Михайлівський»
ПАТ «Банк Михайлівський» було засновано у 2013 році. Це був молодий банк, який швидко набирав популярність серед українців. Не в останню чергу через великий потік реклами, яка проплачувалась його власником Віктором Поліщуком, наближеним до сім’ї глави держави Віктора Януковича бізнесменом. Успіх був помітним неозброєним оком, спілка банкірів навіть нагородила його професійною премією як «відкриття року». Відкривалось багато філіалів і малих офісів у всіх регіонах України. Помітили банк і звичайні українці, кількість вкладів значно збільшилась після отримання рейтингу «висока надійність» від національного агентства «IBI-Rating». Проте історія успіху протривала недовго. Вже наприкінці 2015 року « Банк Михайлівський» визнали проблемним. Виявилось, що банк не спроможний впоратись з поверненням грошей вкладникам. Ситуацію намагався виправити Нацбанки, оскільки проблемна установа було членом «Фонду гарантування вкладів». Але все марно, вже через півроку, влітку 2016 року було оголошено про ліквідацію банку. Найцікавіше у цій історії, що власники встигли перенести активи з депозитних рахунків на баланс банку. Це навіть викликало збій у електронній системі і тим самим паралізувало усі розрахунки. Наразі не відомо куди поділися ці кошти.
Що сталось із вкладниками?
У листопаді минулого року Верховна Рада терміново прийняла поданий Петром Порошенком закон про розширення кількості людей, що можуть претендувати на виплати втрачених банківських вкладів. Виявилось, що «Банк Михайлівський» провів цілий ряд махінацій. Схема працювала так: людям на підпис давали угоду не з ПАТ «Банк Михайлівський», а зі сторонніми не фінансовими організаціям. Таким чином громадяни, фактично, дарували гроші стороннім особам. Примітно, що близько 45% клієнтів банку були пенсіонерами, тому приспати їх пильність було нескладно. Новий закон гарантував цим людям повернення чесно зароблених ними грошей, а також створив умови для запобігання подібним ситуаціям у майбутньому. Тепер банківським установам заборонено виступати «платформою» для неурядових організацій і залучати їх для пошуку вкладників. Надалі подібні махінації будуть жорстоко каратися органами контролю.
Держава пообіцяла повернути втрачені гроші людям і з липня по грудень 2016 роки виплати отримали вже 22 тисячі клієнтів «Михайлівського» на суму понад 1 мільярд гривень. Проте через проблеми з перерозподілом фінансів і прийняттям нового бюджету повернення коштів довелось тимчасово припинити. Але вже у новому році «Фонд гарантування вкладів» пообіцяв відновити отримання коштів. У першу чергу відшкодування отримають ті, хто зареєструвався до 30 грудня 2016 року, решта клієнтів ліквідованого банку отримають гроші у наступній хвилі виплат.
Важливий урок «Михайлівського»
Історія цього багатостраждального банку показала наскільки недосконалою є фінансова система у плані контролю діяльності банків. Діри у законодавстві дозволяють проводити відверто шахрайські схеми і виводити гроші простих українців на приватні рахунки. Українська економіка дуже вразлива до таких обвалів. В кінцевому рахунку збитки отримують не тільки вкладники, це позначається на кожному громадянинові. За даними «Фонду гарантування вкладів», збитки, завдані державі недобросовісними шахрайськими банками складають понад 180 мильярдів гривень, які доведеться повернути. Усі ці гроші могли піти на реформування країни. Проте, мильна бульбашка «Михайлівського» яка лопнула, була порівняно безпечною для української економіки, оскільки проблему локалізували і вирішили дуже швидко, та і гроші не дуже великі у масштабі держави. Тобто, якби такий злочинний банк був лише один, то це не було б великою проблемою, але таких установ десятки і з цим треба щось робити. Потрібно не допустити, аби великі банки перетворювались на мильні «бульки». Показовим є приклад «Приватбанку», який вчасно врятували від падіння. Якби збанкрутував банк такого розміру, це б автоматично означало дефолт. Національний банк повинен ввести жорсткий контроль над усіма фінансовими установами в Україні, адже падіння кожного – це ніж у спину державі і простим українцям.
[articles_related]