24 лютого 2026 року минає чотири роки з моменту, коли Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Рано-вранці 24 лютого 2022 року українці прокинулися від вибухів у Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі та інших містах. Цей день став точкою неповернення для всієї країни та початком найбільшої війни в Європі з 1945 року. Повномасштабна агресія стала продовженням війни, яка фактично триває з 2014 року після окупації Криму та частини Донбасу. За чотири роки війни змінилися фронти, тактика, міжнародна підтримка та масштаби руйнувань, однак боротьба України за незалежність триває, пише Преса України.
Як почалося вторгнення 24 лютого 2022 року
Близько 4:00 ранку 24 лютого 2022 року президент РФ Володимир Путін оголосив про початок так званої “спеціальної військової операції”. Уже за кілька хвилин по всій території України почалися масовані ракетні удари по аеродромах, складах, командних пунктах та об’єктах інфраструктури. У перші години були атаковані Бориспіль, Гостомель, Чугуїв, Краматорськ, а також військові об’єкти в західних регіонах.
Російські війська зайшли на територію України з півночі (з боку Білорусі на Київ), зі сходу (через Луганську та Донецьку області) та з півдня (з Криму на Херсонщину й Запорізьку область). Одним із ключових епізодів перших днів стала спроба захоплення аеродрому в Гостомелі, що мало відкрити шлях для швидкого штурму Києва. Українські сили зірвали цей план, завдавши значних втрат десантним підрозділам РФ. Уже 24 лютого в Україні було введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.
Битва за Київ і відступ РФ з півночі
У лютому–березні 2022 року тривали запеклі бої за Київ, Чернігів, Суми та Харків. Російські війська намагалися оточити столицю, однак українська армія, тероборона та добровольчі формування зупинили просування противника. Наприкінці березня 2022 року Росія почала відводити війська з північних областей. Після звільнення Бучі, Ірпеня та інших населених пунктів були зафіксовані масові воєнні злочини проти цивільного населення.
Саме ці події суттєво вплинули на міжнародну позицію щодо війни та стали підставою для нових санкцій проти РФ. Водночас бойові дії перемістилися на схід і південь України. Росія зосередила основні сили на Донбасі та спробах утримати сухопутний коридор до Криму.
Маріуполь, Херсон і південний напрямок
Навесні 2022 року однією з найтрагічніших сторінок війни стала облога Маріуполя. Місто перебувало в повному оточенні, зазнавало безперервних бомбардувань, були знищені житлові квартали, драмтеатр та інші цивільні об’єкти. Захисники Маріуполя тримали оборону на території заводу «Азовсталь» до травня 2022 року. За різними оцінками, в місті загинули тисячі цивільних.
У березні 2022 року РФ захопила Херсон — це був єдиний обласний центр, який окупували на початку повномасштабного вторгнення. Восени 2022 року Збройні сили України провели успішний контрнаступ на півдні, і в листопаді Херсон було звільнено. Водночас частина Запорізької області та лівобережжя Херсонщини залишилися під окупацією.
Контрнаступи 2022–2023 років і зміна характеру війни
У вересні 2022 року українська армія здійснила стрімкий контрнаступ у Харківській області, звільнивши Балаклію, Ізюм та Куп’янськ. Це стало одним із найбільш значущих оперативних успіхів ЗСУ за весь час війни. У 2023 році активні бої тривали на сході, зокрема в районі Бахмута, Авдіївки та на Запорізькому напрямку.
Війна поступово перейшла у фазу виснаження з активним застосуванням артилерії, дронів і ракетних ударів по тилових об’єктах. Росія системно атакувала українську енергетичну інфраструктуру в зимовий період 2022–2023 років, що спричинило масштабні відключення електроенергії. Україна, у свою чергу, нарощувала виробництво та використання безпілотників і далекобійних засобів ураження.
Гуманітарні наслідки та міжнародна підтримка
За даними міжнародних організацій, мільйони українців стали внутрішньо переміщеними особами або виїхали за кордон. Тисячі цивільних загинули внаслідок обстрілів, ракетних ударів і окупації. Значна частина житлового фонду та інфраструктури в прифронтових регіонах була зруйнована або пошкоджена.
З перших місяців вторгнення Україна отримує військову, фінансову та гуманітарну підтримку від США, країн Європейського Союзу, Великої Британії, Канади та інших держав. До 2024–2025 років партнери передали Україні системи ППО, артилерію, бронетехніку, танки та інші види озброєння. Питання вступу України до ЄС та євроатлантичної інтеграції стало одним із ключових у зовнішній політиці держави.
Четвертий рік великої війни: що далі
Станом на четверту річницю повномасштабного вторгнення лінія фронту залишається протяжною та нестабільною. Бої тривають на сході та півдні України, а ракетні та дронові атаки по цивільній інфраструктурі не припиняються. Українська армія продовжує оборонні та наступальні дії, а міжнародна підтримка залишається важливим чинником стійкості держави.
Чотири роки війни докорінно змінили українське суспільство, економіку та систему безпеки в Європі. 24 лютого стало символом національного спротиву, консолідації та боротьби за державність. Історія повномасштабного вторгнення продовжує писатися щодня, а події 2022 року залишаються ключовою точкою відліку для сучасної України.
Як українці вшановують 24 лютого
24 лютого в Україні є днем національної пам’яті, скорботи та єдності. Саме цього дня у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення РФ, і щороку українці згадують перші вибухи, перші втрати та перші години спротиву. За чотири роки сформувалися традиції вшанування, які поєднують державні церемонії, громадські ініціативи та особисту пам’ять родин. Формат заходів залежить від безпекової ситуації в регіонах, однак ключовий зміст залишається незмінним — пам’ять про загиблих і підтримка тих, хто продовжує захищати країну.
Загальнонаціональна хвилина мовчання
О 9:00 в Україні щодня діє загальнонаціональна хвилина мовчання на вшанування загиблих у війні, запроваджена указом президента у 2022 році. 24 лютого ця хвилина має особливий символічний зміст. У містах і селах зупиняється транспорт, переривається трансляція теле- і радіоефірів, люди на вулицях схиляють голови. У багатьох громадах лунають сирени або дзвони як нагадування про перші повітряні тривоги того ранку.
Державні церемонії та офіційні заходи
У столиці та обласних центрах відбуваються офіційні церемонії за участю керівництва держави, військових, родин загиблих і дипломатів. Покладання квітів проходить біля Стіни пам’яті полеглих за Україну в Києві, на Алеях Героїв у різних регіонах та на військових кладовищах. Зазвичай звучать імена загиблих військовослужбовців, проводяться поминальні богослужіння різних конфесій. У прифронтових містах заходи відбуваються у скороченому або закритому форматі з міркувань безпеки.
Громадські ініціативи та акції пам’яті
Громадські організації, волонтери та родини військових проводять акції пам’яті на площах і біля меморіалів. Часто встановлюють інсталяції з прапорців або лампадок, кожна з яких символізує життя, втрачене через війну. У багатьох містах організовують фотовиставки, де показують перші дні вторгнення, оборону Києва, Маріуполя, Бахмута та інших міст. У школах і вишах проводять уроки пам’яті, під час яких згадують події 24 лютого 2022 року та героїв, які загинули.
Вшанування за кордоном
Українська діаспора у країнах Європи, Північної Америки та інших регіонах також організовує заходи 24 лютого. Біля посольств РФ і на центральних площах міст проходять мирні мітинги та марші солідарності з Україною. Учасники несуть українські прапори, портрети загиблих і плакати із закликами до подальшої підтримки України. Такі акції мають не лише меморіальний, а й політичний характер — вони нагадують світові про триваючу війну.
Особиста пам’ять і родинні традиції
Для багатьох українців 24 лютого — це передусім особистий день пам’яті. Родини відвідують могили загиблих, запалюють свічки вдома, переглядають фото й відео перших днів війни. У соціальних мережах люди публікують спогади про ранок 24 лютого 2022 року — де вони були, як почули перші вибухи, як евакуювали дітей або вступили до лав ЗСУ чи тероборони. Так формується колективна пам’ять покоління, яке пережило початок великої війни.
24 лютого в Україні не є святом у традиційному розумінні. Це день, який поєднує біль втрат і відчуття національної єдності. Вшанування пам’яті загиблих та підтримка живих захисників стали невід’ємною частиною цієї дати, що нагадує про ціну свободи та триваючу боротьбу за незалежність.
Раніше ми розповідали, що 20 лютого в Україні відзначали День героїв Небесної сотні.