Активізація інтересу до глибоководного видобутку корисних копалин дедалі частіше порівнюють із новою «золотою лихоманкою». Йдеться про промислове освоєння океанічного дна задля отримання металів, необхідних для виробництва акумуляторів та розвитку відновлюваної енергетики. Протягом тривалого часу основна увага зосереджувалася на шкоді для донних екосистем. Однак сучасні наукові дані свідчать, що наслідки можуть виходити далеко за межі морського дна. Особливу тривогу викликає вплив на так звану «сутінкову зону» океану — шар води на глибині від 200 до 1500 метрів. Саме тут формується важлива частина світового морського харчового ланцюга, пише Преса України.
Сутінкова зона як центр прихованого життя
Середні шари океану тривалий час залишалися малодослідженими, адже сонячне світло майже не проникає на такі глибини. Попри це, життя тут надзвичайно активне і різноманітне. У цьому середовищі мешкають дрібні риби, кальмари, криль, сифонофори та численні види зоопланктону. Багато з них здійснюють щоденні вертикальні міграції, піднімаючись ближче до поверхні вночі та повертаючись у глибини вдень. Такий рух відіграє ключову роль у перенесенні органічного вуглецю та регуляції кліматичних процесів. Порушення балансу в цій зоні може мати довгострокові наслідки для глобальної екосистеми.
Регіон видобутку в Тихому океані
Одним із ключових районів потенційного видобутку є Clarion-Clipperton Zone у центральній частині Тихого океану. Тут зосереджені значні поклади поліметалічних конкрецій — мінеральних утворень, що містять кобальт, нікель і мідь. Саме ці метали необхідні для виробництва акумуляторів і розвитку «зеленої» енергетики. Під час видобутку спеціальна техніка збирає конкреції з дна, після чого суміш води, осаду та мінералів транспортується на судно. Корисні компоненти відокремлюють, а залишки повертають назад у море. Частину відходів пропонують скидати не біля дна, а в середніх шарах води, що створює нові екологічні ризики.
Осадові шлейфи і зміна якості їжі
Під час експериментального видобутку в 2022 році науковці дослідили склад частинок, які повертаються в океан. Виявилося, що осадові «хмари» за зовнішнім виглядом нагадують природний «морський сніг» — органічні частинки, які поступово опускаються з поверхні та слугують їжею для глибоководних організмів. Однак хімічний аналіз показав істотну різницю. У природному морському снігу міститься значна кількість амінокислот і поживних сполук. Натомість відходи видобутку мають суттєво нижчу поживну цінність. Фактично екосистема може отримувати «порожні калорії» замість повноцінного джерела енергії.
Наслідки для зоопланктону і вищих хижаків
Зоопланктон у середніх шарах океану живе в умовах постійного дефіциту поживних речовин. Навіть незначне зниження якості їжі може вплинути на темпи росту, розмноження та виживаність популяцій. За оцінками дослідників, понад половина зоопланктону і близько 60% мікронектону можуть контактувати з осадовими шлейфами. Мікронектон, у свою чергу, є основною кормовою базою для великих хижаків. Серед них — тунець, морські птахи та морські ссавці. Таким чином, зміни на рівні дрібних організмів здатні поступово позначитися на всьому харчовому ланцюгу.
Варіанти скидання і регуляторні дискусії
Проблема полягає в тому, що безпечного способу повернення відходів поки що не визначено. Скидання поблизу поверхні може зашкодити личинкам риб і фотосинтезуючим організмам. Розміщення відходів біля дна створює загрозу для донних екосистем. Середні шари води, які раніше вважалися компромісним рішенням, тепер також викликають занепокоєння.
Регулюванням видобутку в міжнародних водах займається International Seabed Authority, яка нині формує нормативну базу. У Сполучених Штатах екологічну оцінку потенційних проєктів здійснюватиме National Oceanic and Atmospheric Administration. Оскільки комерційний видобуток ще не розпочався, саме зараз існує можливість запровадити жорсткі екологічні стандарти. В іншому разі масштабні зміни можуть проявитися вже після початку промислової діяльності.
Економічний вимір і перспективи
Тихоокеанські промисли тунця функціонують у межах регіону потенційного видобутку. Якщо поживна база для риби зменшиться або втратить якість, це вплине на обсяги вилову та економіку прибережних держав. Рибальство забезпечує продовольчу безпеку мільйонів людей і формує значну частку доходів окремих країн. Довгострокові екологічні зміни можуть мати не лише біологічні, а й соціально-економічні наслідки. Дослідження, оприлюднене в журналі Nature Communications, підкреслює, що океан є багатошаровою системою. Вплив на одну його частину неминуче відображається на інших рівнях.
Раніше ми розповідали, що бактерія-вбивця спричинила масову загибель морських зірок у Тихому океані.