Ще зовсім недавно радикуліт діагностувався в основному у людей старшого віку. Але все частіше з ним стикається навіть молодь, тому що сучасний спосіб життя зводиться до вічного сидіння і повної фізичної пасивності. Це не самостійне захворювання, а група неврологічних симптомів, які виникають через здавлювання або запалення корінців спинномозкових нервів. У 90% випадків причиною розвитку патології стає остеохондроз і відповідні дистрофічні зміни в хребетному стовпі. В інших випадках проблема може бути спровокована як артритом, міжхребцевою грижею, так і фізичними навантаженнями, травмами хребта, переохолодженням і деякими хворобами внутрішніх органів. Боротися з її проявами допомагають спеціальні препарати для опорно-рухового апарату, які легко знайти у вільному продажу – https://www.apteka24.ua/medikamenty/oporno-dvigateljnyj-apparat/.
Характерні особливості і симптоми
Найбільш часто патологічний процес зачіпає нижню частину спини, на яку припадає максимальне повсякденне навантаження. Больовий синдром локалізується в попереково-крижовому відділі, посилюється при нахилах і ходьбі, віддає в сідниці і ногу. Рідше турбує грудний відділ хребта (пронизуюча біль провокує печіння, не дає вільно дихати) і шийний відділ (больові відчуття охоплюють шию, ускладнюють повороти і нахили при багаторазовому посиленні). Незалежно від локалізації, радикуліт може проявлятися:
-
гострими, пекучими і нестерпно сильними, ниючими і тягнучими, раптовими і хронічними болями,
-
скутістю рухів,
-
дрібними посмикуваннями м’язових волокон і «прострілами»,
-
онімінням або, навпаки, підвищеною чутливістю шкіри, стійкою або періодичною,
-
поколюванням, «повзанням мурашок»,
-
м’язовою слабкістю в проблемній області,
-
посиленням больового синдрому при кашлі та чханні.
Симптоматика безпосередньо залежить від рівня здавленості або запалення нерву щодо хребетного стовпа і ступеня тяжкості негативного впливу. Напад зазвичай вражає тільки одну (ліву чи праву) сторону тіла, виникає раптово або з поступовим наростанням.
Основа правильного і безпечного лікування
Спроби самостійно впоратися з патологією небезпечні серйозними ускладненнями і навіть втратою здатності пересуватися. Кращий спосіб вирішення проблеми –звернутися до кваліфікованого лікаря і не займатися самолікуванням. На основі точного діагнозу, з урахуванням індивідуальних потреб призначаються відповідні лікарські засоби. Основа медикаментозного лікування – знеболюючі та спазмолітики для зняття напруги м’язових тканин. У легких випадках допомагають мазі, креми, свічки і таблетки, при сильному больовому синдромі показані внутрішньо-м’язові ін’єкції. Тривалий перебіг, погіршення психічної та емоційної складових вимагає прийому антидепресантів. Крім цього, важливе обмеження рухової активності, повний спокій і постільний режим. В лікуванні добре допомагає масаж, ЛФК і фізіотерапія, але будь-який метод потрібно обговорювати з лікарем.