Через місяць після інавгурації Дональда Трампа російська влада зрозуміла, що він є президентом США, а не помічником президента Росії.
14 лютого в Росії закінчилася трампоманія. Це сталося миттєво, з риданнями в подушку, глухими прокляттями та лайкою. Що сталося? Та нічого несподіваного. Прес-секретар Білого дому Шон Спайсер офіційно заявив, що президент США Дональд Трамп «очікує повернення Криму до складу України та деескалації ситуації на сході цієї країни». До цього моменту санкції з Росії, її компаній і громадян зняті не будуть. Ось так три з невеликим тижні після інавгурації Трампа російська владна тусовка дізналася: держава не належить обраному президенту США, це він належить державі. Очевидне там — неймовірне тут.
Вперше в історії влада Росії були так явно, так відверто включені у виборчу кампанію президента США. Чужі вибори захопили їх не в приклад своїм власним щиро і азартно. Створювалося враження, що Дональд Трамп є кандидатом в президенти США від Республіканської партії, а від партії «Єдина Росія».
Рівень ненависті до Барака Обами (цивілізованого і помірного демократа, що зараз поступово починає доходити до деяких голів у московському Кремлі, які були охоплені «запамороченням від успіхів») був такий, що в істотних деталях американського політичного устрою вже ніхто не хотів розбиратися — лише б програла кандидат від демократів Хілларі Клінтон.
Хіларі програла. Це важливе внутрішнє подія для США, чому така буйна радість в Росії? Президента якої країни обрали американці?
Масштаб трампоманії в Росії був такий, що лідери російської пропагандистської індустрії публічно змагалися один з одним в нападах любові та поваги до «нашого Трампа» і «нарешті прозрівшому» американському народу.
9 листопада 2016 року, на ранок після оголошення результатів американських президентських виборів, Маргарита Симон`ян, керівник флагмана російської пропаганди за кордоном Russia Today, лише в 2016 році з`ївшого 17 млрд рублів російських платників податків, написала у своєму «Твіттері»: «Хочу сьогодні проїхатися по Москві з американським прапором у вікні машини. Якщо знайду прапор. Приєднуйтесь. Вони сьогодні заслужили».
Депутати Державної Думи Росії на пленарному засіданні стоячи (!) вітали результати виборів президента США.
У Росії з’явилася величезна «трампопреса»: президента США в січні 2017 року згадали в більш ніж 202 тис. матеріалах різних російських ЗМІ політичної і фінансово-економічної спрямованості, в той час як Володимира Путіна — тільки в 147,7 тис. матеріалів. Замкнув трійку лідерів російської (!) преси пішов президент США Барак Обама — він став героєм 61 155 тис. матеріалів. Для порівняння: глава уряду Росії Дмитро Медведєв отримав 40,862 тис. згадок.
Ні один з кандидатів в президенти США не отримував в російських ЗМІ таку публічну — фактично виборчу — кампанію. По тону російських телеканалів неможливо було зрозуміти: чи то Дональда Трампа обрали президентом Росії, то Володимир Путін виграв вибори президента США.
Гнітюча картина.
Вона нещадно показує, що у Росії немає реальної, народної внутрішньої порядку денного — ні у президента, ні в уряду, ні у, відповідно, обслуговуючих їх засобів масової інформації.
Російська держава боляче усіма комплексами СРСР, в першу чергу манією імперської величі. Її цікавить вплив на інші країни більше, ніж турбота про своїх громадян. Тому навіть у період економічної кризи і падіння доходів десятків мільйонів людей воно слідує принципу «гармати замість масла». Тому ось вже три роки у Росії щороку зростає бюджет війни і тане бюджет людського розвитку.
А в умовах війни, в атмосфері обложеної фортеці головні успіхи — не всередині країни, головні успіхи — на фронті.
І ось він, небачений раніше американський трофей: популіст і цинік Дональд Трамп, мрія російської правлячої угруповання, «наша людина в Білому домі»! Зараз заживемо, притиснемо Європу до нігтя, скасуємо санкції, поділимо сфери впливу, на пару будемо знищувати екологію. Ось зараз, зараз, з дня на день.
Дочекалися.
Яка новина: Дональд Трамп виявився президентом США. Главою держави, який ухвалив Акт Магнітського проти російського владних уркаганів, ввів санкції у зв’язку з приєднанням Криму до Росії», не підтримує «друга Башара Асада».
А президентом якої ще країни міг бути обраний Трамп?
Крим не наш, виявляється. Ось так сюрприз. А то ми не знали.
Образа виявилася миттєвою і страшною, як це буває у дітей і підлітків. Від любові до ненависті — один крок. І ось уже адміністрація президента Росії (!) рекомендує підконтрольним засобам масової інформації скоротити число згадок Дональда Трампа і змінити тон по відношенню до нього з позитивного на критичний.
Завіса.
Який сором.
У всій цій ганебній історії є прості висновки.
Головним для будь-якого відповідального уряду є інтереси свого народу. Його робочі місця, його доходи, охорона здоров’я і його освіта, його культурну спадщину, його гідна старість.
Будь-які спроби «впливати на світ» на шкоду правам і добробуту свого народу потворні і небезпечні. Вони завжди призводять до руйнування держави — і економічного, і морального.
Гроші витрачаються на амбіції влади і апетити чужих людей, а свої громадяни страждають. Але їм розповідають про «перемоги великого керманича». Перемоги, правда, виявляються недовгими і існують тільки в телевізорі.
А потім і в телевізорі вони закінчуються, рано чи пізно.
«І пряників, до речі, завжди не вистачає на всіх».
Лев Шлосберг [articles_related]