Нещодавно українські депутати вкотре намагалися змінити правила амністування засуджених. Поки політики борються за свої інтереси, тисячі українців потерпають від жорстокості системи. Заради досягнення своєї мети народні обранці готові спекулювати навіть на темі ветеранів АТО, яки потрапили за грати українського правосуддя. Схоже, що ця історія ще дуже далека від закінчення.
Амністіада в парламенті
Вже півроку у Верховній Раді депутати не можуть розібратися з амністією. Закон про неї то приймається, то отримує вето від президента Порошенка, то знову провертається до життя з новими правками. Почалась ця історія ще в серпні 2016 року, коли депутати прийняли новий проект закону, який мав би регулювати окремі положення щодо амністій для засуджених. Цей законопроект став відомим завдяки тому, що там вперше було прописано особливі правила амністування для ветеранів АТО, які не вчинили серйозних злочинів. Здавалося б, що це однозначно додасть популярності подібній ініціативі, адже в суспільстві спостерігається чітке бажання допомагати військовим, які ризикували життям заради України.
Проте одразу після прийняття закону Верховною Радою, у справу втрутився президент Петро Порошенко. Він наклав вето на закон і повернув його назад на доопрацювання. Вже в грудні з’явився новий законопроект, цього разу із врахуванням президентських правок. Виявилось, що «гаранту Конституції» не сподобалась неузгодженість деяких положень найпершого законопроекту з чинним законодавством, що регулює амністії. Депутати намагались проштовхнути закон, де звільнення від ув’язнення могли отримати особи, що вважаються обвинуваченими. Це прямо суперечить законодавству, де чітко сказано, що під амністію підпадають виключно громадяни, які отримали реальні вироки.
Не оминув Петро Порошенко і воїнів АТО. За старим проектом закону, під амністію потрапляли особи, що не вчинили тяжких злочинів і не є небезпечними для суспільства. Президент виступив проти амністування дезертирів, зрадників і осіб, що навмисно псували майно Збройних Сил. За якоїсь дуже дивної причини, нардепам конче потрібно було прийняти закон до нового 2017 року, тому проголосували його буквально в останній день роботи – 30 грудня. Але і на цьому історія «амністіади» не закінчилась. 22 лютого 2017 року частина депутатів намагалася скасувати раніше прийнятий закон. Причому пропонувалося скасувати закон повністю і без пояснення причин. Нардепи посилались на популістську риторику, на кшталт: «це антиукраїнський закон, він може працювати на «ЛДНР», треба його обов’язково скасувати». Ініціатива провалилась, тому що за відміну проголосувало лише 22 депутата. Наразі невідомо чи буде в історії продовження. Але схоже, що спроба скасування амністії для засуджених воїнів АТО – це інструмент шантажу тих ветеранів АТО, які ведуть себе занадто свавільно – наприклад, блокують залізничні та інші транспортні шляхи, що ведуть в ОРДЛО. А може хтось з депутатів побоюється, що воїни АТО, які відсиділи неповний термін можуть поповнити ряди українців незадоволених діями влади.
Тюрми виявились тягарем
Для чого взагалі в Україні працює амністія? За красивими формулюваннями про «гуманізацію» пенітенціарної системи, насправді ховається холодний розрахунок. Ув’язнених в державі багато, утримувати їх дорого, це тягар для бюджету. Саме тому й періодично відбувається «розвантаження» в’язниць. Ця ситуація показує, що наша влада бореться з симптомами, але їй немає ніякого діла до самої хвороби. В Україні тюрми створені, аби карати, а не перевиховувати громадян. Таким чином, злочинність лише примножується. Люди які потрапляють «на зону» за незначні проступки, згодом перетворюються у небезпечних рецидивістів, і все через систему. В розвинутих країнах тюрми працюють на перевиховання громадян, головною метою ув’язнення є неможливість допущення подібних злочинів у майбутньому, а не жорстоке покарання. Тому і рівень злочинності там на порядок нижчий. Україні варто було б повчитися цього досвіду, аби потім не придумувати тисячу і один спосіб амністувати засуджених. Тим більше, якщо влада декларує, що українське суспільство готове наблизитися до норм Євросоюзу.
У депутатів свої інтереси
Зараз цілком очевидно, що насправді представникам влади немає жодного діла до проблем пенітенціарної служби. І у президента, і у нардепів, і в уряду завжди є свій інтерес. Можливо, приймаючи закон про амністію в терміновому порядку, комусь хотіли «допомогти» із звинуваченням у корупції, можливо, хотіли витягнути із тюрми когось важливого. Це все політичні ігри, які не мають жодного відношення до реальних бід простих людей. Подібний «цирк» – це просто знущання з людей, які проходять через «систему» і більше ніколи не повертаються з ув’язнення здоровими членами суспільства. Поки що все дуже погано, немає жодного натяку на те, що влада хоче якось втрутитись, спробувати змінити пенітенціарну систему. Нічого нового не винайшли, бо поки політики граються з долями, прості люди страждають, і кінця тому не видно. А тим часом популістська гра політиків в амністію триває.
[articles_related]