Дні народження бувають не тільки у людей, іноді суспільство відзначає річницю народження будь-якого суспільно важливого документа або домовленості. 12 лютого, виповнилося 2 роки з того моменту, як були підписані «Мінські угоди-2». Тоді здавалося, що сторони конфлікту Україна, Росія, «ДНР», «ЛНР», які входять в контактну групу, за участю ОБСЄ зможуть швидко здійснити план врегулювання військового конфлікту на Донбасі. Але незважаючи на чітко прописані пункти другої «Мінської угоди» з того часу мало що змінилося. У річницю чергових «Мінських домовленостей» експерти обговорюють можливість складання нового документа – «Мінська-3» або повернення до «Нормандського формату». Чи пора «поховати» неефективний проект «Мінськ-2» одразу після другої річниці його народження?
Казки для росіян
Ідея переписати заново «Мінські угоди-1» прийшла в момент, коли в на початку 2015 року на Донбасі відновилися активні бойові дії. Можна сказати, що бойовики Новоросії з подачі Кремля успішно використовують артобстріли, як певний інструмент, який підштовхує Україну і ЄС шукати нові шляхи вирішення донбаського конфлікту. Тому посилення обстрілів і наступ груп бойовиків в районі Авдіївки в січні-лютому нинішнього року можна вважати сигналом Кремля світовій спільноті про те, що потрібно щось змінювати.
Звичайно ж, путінський уряд РФ поводиться так, як ніби війна на Донбасі, це внутрішній український конфлікт. В крайньому випадку, Кремль може визнати свою участь на окупованому Донбасі в якості сторони, яка забезпечує гуманітарну допомогу і готова стати мало не миротворцем. Росія зараз не може заявити про те, що на Донбасі знаходяться регулярні частини російської армії, а сам конфлікт був сценарієм Кремля. Хоча в самій РФ деякі громадяни звичайно здогадуються, що відбиток військового російського чобота на Донбасі це ініціатива Кремля. За своєю суттю окупація Донбасу це чергова прихована війна РФ на кшталт вторгнення СРСР в 1939 році до Польщі та Прибалтики, або «дружня» допомога в 1979 році Афганістану, яку не наважувалися назвати військовою окупацією.
І зовсім не важливо, що СРСР давно розпався, але стиль зовнішньої політики сучасного Кремля залишається. Російський уряд як і раніше дуже сильно хвилює доля суміжних держав. Особливо сильно така заклопотаність проявляється, якщо сусіди Росії прагнуть вийти з-під політичного тиску Кремля і самостійно визначати свій курс державного розвитку. Тому й виникали військові конфлікти за участю російських військ у Придністров’ї, Абхазії, Грузії, Україні. Так що казка про повстання українських ополченців на Донбасі проти «бандерівської хунти», яка сидить в Києві, це скоріше міф створений для самих росіян. Ці кремлівські казки придумуються для того, щоб росіяни навіть не думали про шляхи Майдану, яким пішла Україна.
Мінські казки для Європи
Кремлівські казки для Євросоюзу пишуться в дещо іншій формі, ніж це робиться для довірливих росіян. Тут потрібно враховувати, що європейський читач, більш вимогливий і прискіпливий до деталей чтива. Тут на простих емоціях не зіграєш, і тому Кремль створює казки для європейських лідерів в тому стилі, до якого їх менталітет найбільше схильний. Так що «Мінськ-1», «Мінськ-2» і можливе продовження цієї серії в Мінську – 3, 4, 5 … це всього лише міф про те, що путінська Росія взагалі бажає припиняти ескалацію конфлікту на Донбасі. Раз вже президент РФ Путін став відомим казкарем, то міняти цей стиль політичної діяльності на суворий реалізм невигідно для його іміджу.
Як в будь-якій казці сюжет «Мінських угод» повинен бути спочатку правдоподібний. А ось головні учасники «Мінських казок» повинні бути міфічними персонажами, яких ні помацати не можна, ні попиту з них ніякого. Ось тут на роль мінських переговірників відмінно згодилися ті, хто давно розчинилися в політичному минулому, як екс-президент України Леонід Кучма і його екс-ляльковод і чорний кардинал українського політикуму 1990-х років, кум Путіна – Віктор Медведчук.
Ще більш міфічними персонажами «Мінських казок» виглядають представники переговорів від ДНР-ЛНР. Судячи з останніх «зачисток» колишніх комбатів і лідерів ДНР-ЛНР, які йдуть в «інший світ» за стабільним графіком, фігури Захарченко та Плотницького, які підписали «Мінськ-2», мають всі шанси посмертно стати билинними героями Новоросії. Не виключено, що ще до написання нової «Мінської угоди» Захарченко та Плотницкий можуть потрапити в підручники історії Новоросії. Адже саме така доля чекала і інших бойовиків, з яких Кремль посмертно зробив героїв.
Як тільки після «зачисток» Кремля в ДНР-ЛНР закінчаться колишні ватажки бандформувань і місцевих органів самоврядування – на їх місце Москва пришле нових, незабруднених кров’ю керівників. Ось тоді й настане саме час писати нову главу «Мінських угод номер три». Чи буде цей документ про відновлення миру на Донбасі черговою байкою, чи послужить підставою до серйозних зрушень, залежатиме від ряду обставин. А поки Кремлю вигідно писати різноманітні «казки русского мира» і ховати чергові «Мінські угоди» під шквалом артобстрілів бойовиків ДНР-ЛНР.
[articles_related]