Одного не можу зрозуміти. За двадцять з гаком років росіяни не звикли до популізму головного російського клоуна – Володимира Вольфовича Жириновського. Він все вирішує, що ж робити із Україною? Досі, бідненький, не вирішив. І взагалі, чого нам переживати, він же має українське коріння, то чому б нам не говорити мовою «кремлівського оригіналу»? Адже насправді Жириновський і є тим прототипом улюбленого соловйовими та кисельовими жидобандерівця. Без перебільшення.
Дивує оця дивна позиція російських пропагандистів. У них одна проблема – зробити щось із Україною. Бодай язиком, бодай на папері, або у кадрі.
От пане Соловйов! Пишете ви свої програми, головне завдання яких – промити мозок овечкам із російським паспортом. Добре, вони не далекі, вони це «їдять». Але чому ви впевнені у своїй правоті? Чому ви досі вірите у те, що маєте вплив на Україну, що можете ділити її території і мусолити це по вашому ТБ двічі на тиждень. Не набридло?
Але навіть не це проблема. Проблема те, кого ви берете собі у актори? Тих самих ненависних вам «жидобандерівців». Саме таким є ваш, пане Соловйов, улюблений потенційний президент (вшосте намагатиметься зайняти крісло свого улюбленця Сталіна!) Жириновський. Якщо хто не знав, або просто призабув, то коріння Жириновського «загулялось» десь на Західній Україні. Однак зараз він про це забув. Напевне не на часі. Очевидно Жириновському не вигідно було кар’єру будувати із таким «клеймом». Хоча дивно, адже дід його був заможним дядьком в Костополі, що на Рівненщини. У краї щирих «бандерівців».
Історія почалась тоді, коли президент Віктор Янукович подавав надії на дружбу із Росією. У 2011 році лідер ЛДПР звернувся до Януковича із проханням прийняти справедливе рішенні і повернути йому (Жириновському) завод з виробництва фанери, на той момент він належав швейцарам із PLYWO AG. Жириновському – як «законному спадкоємцю». Легітимний не відреагував, тоді одіозний українофоб побіг до суду.
Ідемо далі. У тому ж році московська феміда «зробила» з Жириновського справжнього спадкоємця фабрики, яку чомусь сам дід Іцхак Ейдельштейн на свого онука не переписав. Однак цю прогалину історія замовчує. Поки що.
Через рік, весною, Жириновський спробував отримати у Костополі усі документи, аби нарешті стати власником підприємства. Однак і цей його план, а подейкують Жирновський «відвалив» добру суму нотаріусу, не зміг стати реальністю. Тоді Жириновський звернувся у європейські інстанції. Зокрема у суд. Принаймні ще два-три роки тому він про це кричав на кожному кроці, тепер мовчить. А до європейського правосуддя Жириновський, як виявилось «попросився», оскільки Україна подалася у ЄС. Можливо таким чином Володимир Вольфович бажав задавити чиновників у Костополі і помститись усій Україні? Цього мені не відомо, однак з відкритих джерел відомо, що суд відповів за нас з вами. Як це було? Жириновський використав старий і перевірений план – нападати. Поки ж, здається, Жириновський атакував лише своїми нікчемними та недолугими криками на російському телебаченні, але…
Повертаючись до історії із фабрикою. Жириновський апелював у європейському суді до того, що країни колишнього Радянського Союзу, які зараз у складі ЄС, практикують проведення процедури відчуження, або ж правильно сказати повернення, майна. Мова йде про реституцію. Однак і тут була заминка. Володимир Вольфович не хотів майна, бо ж нібито воно не рентабельне, і він живе в іншій країні, і контролювати фабрику не зможе. Словом, Жириновський відразу сказав про компенсацію. Іншими словами – він захотів грошей, яких, до слова, досі не отримав. До того ж, суму, як для його статків, смішна, якихось півмільйона гривень. Принаймні на той час озвучувалась така цифра. Натомість суд навіть не розглядав позов адвокатів Жириновського, адже угода України з ЄС ще не ратифікована. Така от крапка у цій історії.
От і думай, чи це звичайна людська риса керує Жириновським – ненависть та жлобство, чи це любов до України «перевернута». Пояснити причини такої його поведінки не може ніхто, але вищезгадана історія – один із варіантів.
Вам приймати її чи ні! Просто наступного разу, коли дивитиметьсь черговий спіч Володимира Вольфовича, подумайте, чи каже ця людина правду. І чи говорить він взагалі. Бо ж звуки з його вуст часто видаються схожими на звуки, які «видає» найчистіша тварина у світі.
Знаю, що ця історія не дає відповідь на питання, чому саме Жириновському систематично пропонують озвучити нові плани на знищення України….
Це так, для роздумів! Нам з вами.
[articles_related]