Останнім часом українське суспільство все частіше чує заяви різного роду чиновників та псевдоекспертів про доцільність введення воєнного стану через так зване загострення бойових дій на лінії зіткнення, зокрема поблизу Авдіївки, де останнім часом бойовики «ЛДНР» значно активізували свої дії під прямим керівництвом російського командування.
Варто відзначити, що це вже не перший раз влада намагається нав’язати українському суспільству ідею введення воєнного стану, як необхідний засіб оборони проти російського агресора. Але чи справді це необхідно? Чи така ідея це лише чергова спроба застерегти та заспокоїти народ від критичних дій.
Якщо простежити весь медійний простір з моменту початку проведення так званої антитерористичної операції на Донбасі, то можна вже декілька разів побачити, що у критичні моменту для українського суспільства влада намагається «закинути» страх введення воєнного стану, або ж псевдо проросійські плани із розгойдування ситуації всередині країни.
Так, нещодавно країну буквально сколихнула інформація про перехоплення переписки між кремлівськими високопоставленими чиновниками про нібито початок розгортання в Україні плану з дестабілізації під назвою «Шатун». Погодьтеся, що на той момент слова голови СБУ Василя Грицака були більш ніж переконливими, адже хто, як не він має говорити та оприлюднювати такі плани агресора. Більше того саме на його плечі покладено обов’язок із ліквідації таких планів.
Як ми вже можемо побачити це було лише інформаційне вкидання. Адже, якби такий план все ж був то ми мали б побачити хоч би якісь кроки від ФСБ щодо дестабілізації ситуації в Україні. Але, що ж ми побачили? Прекрасну роботу СБУ? Чи можливо, що це був лише надуманий план для «стабілізації» народних мас. Для багатьох це питання так і залишиться відкритим.
Якщо ж повертатись до необхідності введення воєнного стану. Хотілося почути від високих воєначальників та політиків чому його не було введено на початку так званого АТО? Адже у всіх високорозвинених країнах антитерористична операція триває лише кілька годин. Та за всіма канонами та законами ми маємо на своїй території повноцінні бойові дії, які потрібно назвати війною, а не АТО. Чому не було введено воєнного стану, коли українські військові та добровольці вели критичні бойові дії під Ілловайськом. Адже котел Ілловайська надовго закарбується у душі нації. Чому не було введено воєнного стану під час Дебальцево, коли українських військових розстрілювали наче у тирі. На всі ці питання ви не почуєте відповідей від воєначальників та політиків. Попри те, що вони мали б розповісти нації чому так сталось. Ми ж лише почули «сухі» доводи про те, що це були героїчні та «геніальні» операції Генштабу. Проте вони ніколи не скажуть скільки ж українських військових загинуло. Та залишились на полях Донбасу. Адже саме тоді було б доцільно ввести воєнний стан. Але ми цього не почули.
Повертаючись до сьогоднішніх реалій хотілося б зазначити, що слова про необхідність введення воєнного стану є наслідком сьогоднішніх владних дій. Буквально вчора сили поліції намагались штурмувати позиції блокадників Донбасу. Чим не привід застерегти суспільство від радикальних заходів? Адже рани нації ще не загоїлись від побиття Майданівців силами поліції, а ми вже спостерігаємо схожий сценарій. Тому такі вкидання фактично носять превентивний характер. Адже при введенні воєнного стану цілком дозволяється припинити дію прав громадян країни.
У кінці хотілося б зазначити, що особисто я не вірю у введення воєнного стану. Адже не варто забувати, що при введенні воєнного стану кредитування України повністю припиниться. А вижити без зовнішньої допомоги ми поки не в силі. Крім того такі дії не зрозуміють наші міжнародні партнери, які постійно застерігають нас від подібних сценарії.
[articles_related]