Українська корупція вже давно прославилася на весь світ, проте останні «проковтнуті» нею суми, які екс-президент США Барак Обама надав для можливості протистояти російській загрозі, стали кісткою в горлі новообраному главі Білого дому. Найімовірніше, американська благодійність, спрямована на підтримку ситого життя вельмож, завершиться вже найближчим часом.
Живучи на території України і щодня переглядаючи новини, можна подумати, що весь світ крутиться тільки навколо її проблем. На телебаченні, по радіо та в інтернеті тільки й говорять про фінансування та допомогу їй у веденні війни проти Росії – лунають шалені суми вже перерахованих коштів, або ж тих, які планується отримати в найближчому майбутньому. Сотні тисяч, мільйони та навіть мільярди американських доларів – такими гігантськими сумами вже не налякаєш українського глядача, адже кожен, хто хоча б більш-менш цікавиться новинами, неодноразово їх чув і вже звик до набору нулів.
Однак, кожна з цих сум, тільки пролунавши, лягає на плечі українців, адже саме вони потім будуть розплачуватися не тільки з кредитами МВФ, а й віддавати «допомогу» тим, хто прийняв рішення підтримати Україну в скрутну хвилину.
Найбільшою «дійною коровою» стали Сполучені Штати Америки. За останні кілька років свого президентства колишній глава Білого дому Барак Обама відірвав з бюджету країни не один мільйон доларів для фінансування української армії. Причиною підтримки ним України, найімовірніше, стало його бажання утриматися від початку Третьої світової війни, яку Росія може запросто розв’язати – в такому разі осторонь не зможе залишитися жодна з держав. Проте, з приходом до влади Трампа, подув вітер змін – він навряд чи стане перейматися українським питанням, адже не боїться Росії, а збирається з нею тісно подружитися. Більш ймовірно, що він стане на бік Путіна і, при наявності в останнього бажання забрати Донбас, залюбки допоможе йому в такому делікатному питанні.
Проте, не варто звинувачувати новообраного президента США в корисливості в разі прийняття подібного роду рішення. Тут грає роль і його бізнес-хватка, і людський фактор. В першому випадку він, як людина, яка створила власний мега-дохідний бізнес, переймається кожним витраченим попусту центом. В другому – йому просто шкода власними руками віддавати гроші «в нікуди», а точніше – в кишені вкрай знахабнілих чиновників, ще й тих, які відверто лили на нього помиї та намагалися завадити обранню його президентом. Якщо задуматися, то так зробив би кожен – навіть нинішній український Гарант, який, попри все інше, також бізнесмен.
Це абсолютно природньо, коли Президент акцентує увагу світової спільноти на проблемах власної країни. От тільки, здебільшого, після отримання різного роду підтримки, ці проблеми мають властивість зникати. В Україні ж цього не відбувається і залишається до кінця незрозумілим: чи то Росія не хоче «здаватися», чи то допомога ніяк не може дійти до цілі. А можливий і такий варіант, що одночасно мають місце обидва фактори. Абсолютно точно ми про це ніколи не дізнаємося.
Єдине, про що можна сказати зі стовідсотковою впевненістю – це те, що благання України про чергову допомогу вже дуже скоро почнуть не те що не «брати за душу» країн-донорів, а відверто дратувати їх. Наша держава стане на кшталт маленької набридливої собачки, яка озлоблено гавкає, а помічаючи, що на неї ніхто не звертає уваги, ще й намагається вкусити.
Прикро, що така прекрасна країна мусить терпіти жорстокі знущання, до яких її доводять люди по обидва боки барикад. Слід пам’ятати, що кожне прийняте кимось рішення має неминучі наслідки, тому якщо ти знищуєш добро і несеш в світ тільки зло – не чекай, що так буде завжди. Україна – вільна, сильна та незалежна держава, яка, на жаль, терпить муки через невміння людей обирати гідного лідера.
[articles_related]