RSS
App Store Google Play
Більше інформації
Реклама
Актуально
  • У 2021 році українським педагогам підвищать зарплату на 30%
  • В Україні 70 нових смертей людей з коронавірусом
  • В Україні обрали Mrs. Ukraine International

Чергова мобілізація - спосіб заробити на бійцях

Алекс Зоркий 01 квітня 2016, 23:30
Чергова мобілізація - спосіб заробити на бійцях

Зараз військовослужбовці в зоні АТО з нетерпінням чекають чергової хвилі демобілізації, яку Міноборони розпочне в квітні 2016 року. Солдати з нетерпінням очікують, коли здадуть в госпчастину всю свою військову амуніцію і одягнувши цивільний одяг, повернутися додому. Але як показала попередня хвиля демобілізації, буває не так-то просто залишити військову частину. Перш, ніж піти на «дембель», солдат повинен підписати обхідний лист, відзвітувавшись за збереження довіреного йому майна. Ось тут і виникають непередбачені обставини, які влаштовують солдатам армійські завгоспи, які звикли наживатися на обмундируванні і матчастині військових частин.

Українська армія як і раніше залишається структурою закритою від суспільства і преси. Тим більше, під час військового конфлікту на Донбасі військові мають повне право щось замовчувати, посилаючись на військову таємницю. Історії попередніх демобілізацій показують, що в зв'язку зі звільненням на «дембель» у військовослужбовців виникає ряд бюрократичних труднощів. Одна з проблем - підзвітність військовослужбовців за ввірене їм майно, яке вони здають в кінці терміну військової служби.

Солдат, який готується до демобілізації, повинен знати, яку відповідальність він несе за отриману на складі амуніцію. Але як правило, бійці дізнаються про відповідальність за втрачені речі лише в кінці служби, коли підписують обхідний лист. Коли військовослужбовці втрачають щось з амуніції, вони повинні повідомити про це командиру. Повну відповідальність за втрату речей бійці несуть лише після розслідування, яке встановлює всі факти. Якщо розслідування не проводилося, виплату бійцем компенсації за втрату речей можна оскаржити. Хоча це теж займе якийсь час.

Все, за що солдат розписувався при надходженні на службу, крім білизни, форми і взуття, потрібно здати при звільненні. В результаті не здавши речі, які вказані в обхідному листі, солдат не може звільнитися на «дембель». Іноді з нього можуть зажадати оплатити ціну втраченої речі в десятикратному розмірі. У список речей, які можуть бути втрачені або зіпсовані за термін служби можуть входити - казанки, багнет-ножі, ложки, чашки, спальники, плащ-намети, туристичні килимки, тапочки. Більшість з цих речей за час бойової служби приходять в непридатність, але здати їх все одно вимагають.

Військові завгоспи мають повноваження списувати старе обмундирування на дрантя або посилаючись на пожежу. Їм буває вигідно настрашити бійця розслідуванням про втрачені речі, які і так утилізують. Деякі армійські завгоспи пропонують за підпис обхідного листа «не дивлячись» 1500 гривень. В такому випадку, можна взагалі не здавати ніяких речей. Загалом, така система виманювання грошей з військовослужбовців за загублені речі діяла ще в радянській армії. Як тоді, так і зараз армійські чиновники не проти отримати з солдата хоч якусь суму «відступних».

Трапляються й анекдотичні історії. Наприклад, волонтери привозять до військової частини тапочки. Просто так видати їх бійцям не дозволяється. Спочатку госпчастина бере їх на баланс, а потім видає під розписку. Якщо боєць втратив хоча б один тапочок, з нього при демобілізації можуть зажадати оплатити його вартість в десятикратному розмірі, мовляв така ось компенсація державі. Так що втрата волонтерських тапочок, які армія не купувала, можуть обійтися бійцеві в півтисячі гривень.

При втраті армійського майна існує певна процедура, коли проводиться розслідування, встановлюються обставини. У багатьох арміях світу існують такі ж закони, але стосуються вони, як правило, техніки і озброєння, а не побутових речей амуніції. При проведенні розслідування в українській армії відповідно до інструкції подається рапорт командира, про те, що в процесі ведення бойових дій або навчань солдат втратив певну амуніцію. Цей факт повинен бути описаний в журналі військових дій. Так ось уявіть собі такий запис в рапорті - «в результаті запеклих боїв в районі населеного пункту «П» рядовий Забувайло, втративши пильність, загубив чохол від протигаза, в якому знаходилися тапочки і набір столових приладів». Зі слів військовослужбовців, бували випадки, коли ризикуючи здоров'ям і життям бійці шукали, на лінії обстрілу, випадково загублений багнет-ніж, ложку, інші дрібниці, які знаходяться на балансі.

Навчені досвідом попередніх військовослужбовців деякі бійці, отримуючи ввірені речі, відразу ж закривають їх на замок в солдатській тумбочці. Щоб не втратити ці речі бійці практично ними не користуються. Натомість воїни користуються особисто купленими або подарованими волонтерами касками, бронежелети, приладдям. Тим більше, що нерідко речі, що видаються бійцям низької якості. Каски радянського зразка не захищають, а форма та взуття розлазиться по швах. Але здати ці речі в кінці служби, все одно доведеться.

Громадські юристи вважають: щоб уникнути бюрократичної тяганини, потрібно скоротити терміни розслідування по втраті речей. Згідно із армійським законом такий розгляд може тривати місяць. Відповідно до чинної інструкції командир може нескінченно довго не повідомляти бійця про хід розслідування. Це можливо тому, що в наказі немає обмеження строків повідомлення про розслідування. Можливості оскарження бійцем результатів розслідування в суді теж немає. Всі ці фактори дають можливість розводити бюрократію і брати з демобілізованих гроші і хабарі за втрату майна.

Речі, які передають солдатам волонтери, потрібно ставити на баланс військової частини за нульовою вартістю. За придбані за власний кошт волонтерів речі армія нічого не платить, але потім при їх втраті намагається стягнути гроші з солдатів. Деякі волонтери просто передають речі солдатам безпосередньо, не оформлюючи їх.

Безперечно, солдат повинен нести відповідальність за ввірену йому амуніцію і техніку, але розмір штрафу за втрату речей повинен бути адекватним. У зарубіжних арміях військовослужбовці за втрату речі платять стільки, скільки вона коштує. Українці, які ризикують життям на фронті, залишивши свої сім'ї і нерідко престижну роботу, чомусь повинні годувати тиловиків з госпчастин. Розмір штрафу за втрату майна повинен обговорюватися не на рівні негласного наказу командира частини, а призначатися і затверджуватися постановами влади і Кабміну. Такі зміни повинні відображатися в наказах і законах з урахуванням проведення антитерористичної операції і реальних бойових дій. Адже більшість нинішніх військових законів стосується мирного часу. Інакше побори військових завгоспів з учасників АТО не припиняться, а стануть традиційними.


Більше інформації
Коментарі 0

Тільки зареєстровані користувачі можуть лишати коментарі.