18-20 лютого 2014 року на Майдані були розстріляні активісти Революції Гідності. Вже пішов третій рік після цієї страшної події. Незважаючи на заяву влади, вбивці, і найголовніше відповідальні за ці злочини так і не були названі.
Я не знав жодного з убитих під час кривавих подій на Майдані, але серед убитих був хороший знайомий мого брата, це житель Рівного Олександр Храпаченко. Мій брат говорив, що це був дуже веселий і активний чоловік, який завжди відрізнявся своєю безстрашністю. На жаль саме він опинився серед тих, кого застрелили 20 лютого.
Нічого особистого, тільки бізнес
Коли в список людей, яких терористи вимагали для обміну потрапили ті співробітники “Беркут”, які брали участь у розстрілі людей, стало ясно, хто організатор цього злочину, і що в російському свідомості означають слова “росіяни своїх не кидають”. Москва намагається витягнути саме тих, хто зрадив свою країну, хто відкрив вогонь по власним громадянам. Такі Росії потрібні, оскільки саме руками таких покидьків більшовики змогли захопити Україну після розпаду Російської імперії. В даний час в країні також багато таких колаборантів, але якщо ті, хто допомагав більшовикам захопити Україну були просто колаборанти зі зброєю в руках, то зараз в цьому активно приймає участь українська влада. При чому я не можу стверджувати усвідомлено чи ні. Невже за три роки не можна було назвати імена тих, хто віддавав накази вбивати протестувальників? Невже владі не соромно за те, що розслідування практично не ведеться, а якщо ведеться то дуже мляво. Іноді створюється враження, що влада просто абстрагувалася від цього процесу і згадує убитих на Майдані тільки у річницю, щоб в черговий раз попіаритися перед камерами телеканалів. Зате багато хто встиг зробити дуже непогані гроші на війні, яка почалася після анексії Криму. Адже наші керівники країни дуже любить входити в церкву. Невже їм не соромно ходити в храм, коли вбивці людей не покарані, не покарані ті, хто наказав убивати.
Розслідування
Керівництво генеральної прокуратури вже третій рік говорить, що розслідування вести дуже складно, що багато доказів неможливо залучити, оскільки вони не ідентифікуються. Наприклад зброя, з якої було вбито Нигояна і Жизневського. І це при тому, що розслідують цю справу кращі слідчі країни. А може вони просто не хочуть, щоб винні були притягнуті до відповідальності? Ну не буває так, що таку гучну справу, де було вбито стільки людей в самому центрі столиці, і не можливо за три роки встановити, хто це зробив. Адже вбивали не просто привезені провокатори, а силовики. Ви просто уважно вслухайтеся в це – у справі про розстріл сотні людей на головній площі країни за три роки тюремний термін отримав один злочинець, всього один. Природно, після такої неповаги влада буде боятися Майдану, тому що це формене знущання над власним народом.
Політика, а не криміналістика
Якщо бути чесним, то ця справа вже давно була б розслідувана і всі винні, яких можна було б дістати, уже б давно сиділи. Але в української влади просто не вистачає політичної волі, так-так саме політичної волі, тому що в таких речах все вирішує вона, а не юридичні аспекти. Адже люди протягом року відкривають новини, і що вони там читають, а те що чергового підозрюваного в розстрілі людей на Майдані відпустили під домашній арешт. Взагалі, як можна відпустити під домашній арешт людину, яку підозрюють в масовому вбивстві. Як мінімум це людина потенційно несе серйозну небезпеку для суспільства.
Надія
Є надія, що в цій справі все ж буде поставлена крапка, і всі, хто вбивав українців за право жити вільними людьми у вільній країні, все ж понесуть заслужене покарання. Але судячи з тенденції та активності слідчих органів це буде ще не скоро.[articles_related]