RSS
App Store Google Play
Більше інформації
Реклама
Актуально
  • У Кремлі прокоментували вбивство Вороненкова
  • Самойловій заборонили в’їжджати в Україну на тривалий термін
  • В запеклих боях з терористами загинули 3 бійці і поранені 12 (ВІДЕО)

4 січня в цитатах: «…від війни ми не відкупимося, потрібно або капітулювати, або шукати спосіб її виграти…»

Саша Юрчук 05 січня 2017, 10:38
4 січня в цитатах: «…від війни ми не відкупимося, потрібно або капітулювати, або шукати спосіб її виграти…»
  • У Ватикані з Папою Римським трапився конфуз з шапочкою (ВІДЕО)

    У Ватикані з Папою Римським трапився конфуз з шапочкою (ВІДЕО)

«Преса України» пропонує своїм читачам ознайомитися з думкою «мешканців блогосфери» щодо головних подій минулого дня - середи, 4 січня.

 

ОБ УКРАИНО-РОССИЙСКОЙ ВОЙНЕ.

Виктор Медведчук, политик и глава пророссийской общественной организации «Украинский выбор»:

Новый Генсек ООН хочет сделать 2017-й годом мира. «Давайте проявлять солидарность и сочувствие в повседневной жизни и налаживать диалог на основе уважительного отношения друг к другу, несмотря на различия в политических подходах», ― призвал Антониу Гутерриш. Для Украины, которая на протяжении почти трех лет пытается урегулировать конфликт на Донбассе, эти слова имеют особое значение. Очень хочется верить, что Киев услышит призыв Антониу Гутерриша. Что власти хватит мудрости и благоразумия, чтобы принять позицию «партии мира», которую сегодня поддерживают две трети украинцев. Что наконец-то будут сделаны все необходимые шаги для прекращения кровопролития и восстановления прочного мира в Украине.

Виталий Чепинога, блогер и народный депутат от партии «Блок Петра Порошенко», вышедший из фракции:

Вся суть "кіссінджеріанства" щодо Криму та Донбасу полягає в наступному...

Украв сусід у сусіда корову. А свиню не вкрав, бо не подужав з хліву винести... Тільки ногу одрізав... І тепер ходить до свині ночами з "гуманітарною місією": то лопатою вдарить, то вилами штрикне... І свиня вже, в общим, на грані нєрвного срива...

І от зібралося сільське віче і порішало: треба сусіду ту корову віддати з концами, визнати, що вона - його, та й хрен з ним... Тоді він, може, свиню, в покої лишить... А може й ні...

Денис Казанский, журналист:

Население мира сегодня составляет более 7 млрд человек. Население России - 140 млн. Доля российского ВВП в мировой экономике - примерно 2,4% и продолжает сокращаться.

И все равно регулярно откуда-то выскакивают мудаки, которые убеждают нас, что именно без этого сокращающегося рынка в 140 млн человек, из которых 20 млн живёт за чертой бедности, Украина не может существовать.

Просто потрясающе, как до сих пор заходит эта ложь.

И ладно бы этот рынок хотя бы рос. Но в последние годы он в глубоком кризисе. В России свои предприятия банкротятся и закрываются. За какой хрен они будут наши товары покупать, даже если представить, что Украина капитулирует и согласится с вассальной зависимостью от Москвы, как предлагают Пинчук и Ко?

Дмитрий Булатов, экс-министр молодежи и спорта, бывший боец ВСУ:

Бессрочных контрактов в армии больше нет!! Кто ожидал, можно резать лимончик и посыпать сахаром:)

У меня лично разрыв шаблона. Оборонные ведомства написали бумагу с рекомендацией Президенту, чтобы наложил вето на закон #5337 про бессрочные контракты ВСУ. Президент взял.. и.. подписал!

Сильно. Уважаю

Благодарность от добровольцев, которые смогут планировать свою жизнь, а также их семей. И от кадровых общевойсковое уважение. Вам - Президент Украины Петр Алексеевич Порошенко. За справедливое решение.

Объем проблем, по-честному, местами зашкаливает. Но подобные поступки открывают второе дыхание и формируют гражданскую устойчивость. У тех, кто взглядом режет сталь выжив в боевых столкновениях и всех, кто стремится жить в обществе сильных духом.

От души поздравляю воинов. Это большая победа для ВСУ, пускай и бюрократическая. Желаю гармонии каждой украинской семье и их защитнику.

Решенная проблема - линейная на первый взгляд, в реалии общенационального масштаба. Инициатива и запрос шли снизу из армии, при этом интенсивно напрямую с фронта. Сложностей с реализацией было много. Но всё же задача решена! Колоссальную работу проделали народные депутаты разных фракций за что им низкий поклон и уважение. Из жизненного про нардепов - они, как ёжики: сопят, тупотят и колючками впиваются:).. Но дело делают. Молодцы! Нашли силы, возможности и компромиссы.

Почаще бы так.

Venceremos!

Елена Белозерская, бывший журналист и экс-член ДУК «Правый сектор», боец Украинской Добровольческой Армии:

...І ще про одну зустріч я вам не розповідала. Була нещодавно міні-нарада у Провідника: Перший, керівник медслужби Яна Зінкевич, командир легкопіхотного загону "Вольф", ну, і я. У зв'язку з нещодавнім загостренням на фронті у Госпітальєрів дуже багато роботи, медичні бригади працюють одночасно по всій лінії фронту, люди виснажені, частину Яні довелося відпустити на свята... Між іншим, Яна, яка два місяці тому народила дитину, вже сама виїздить до своїх Госпітальєрів на передові позиції, керує й допомагає.

Решта - це таке, не для Фейсбуку, звіт по минулих фронтових операціях і планування майбутніх. Але б бачили ви оцю трагікомічну ситуацію, абсолютно типову для добровольчого руху: усі мають проблеми зі здоров'ям, усі відмовляються залишити війну, і всі про всіх, крім самого себе, сподіваються таємно, що Провідник своїм наказом зажене лікуватися. А Провідник сам такий. У підсумку лікування відкладається до кінця війни - або, не дай Боже, до потрапляння в реанімацію (це одна відома волонтерка, якій теж не до власного здоров'я, про себе сказала: "Я якщо потрапляю до лікарів, то одразу до реанімації").

"Зібралися, блін, ненормальні..." - кажу я. 

"А може, то вони ненормальні, а ми якраз нормальні?" - висуває версію Вольф.

Ну, то таке. Це була абсолютно звичайна зустріч. Але от якось дійшло до мене, що ми - абсолютно живі, реальні, неідеальні, замордовані побутом, з розхитаними нервами, усі в наших щоденних клопотах... Ми - прототипи майбутніх художніх і документальних фільмів, романів, героїчних саг. Яна Зінкевич - це на 100%, її життя - готова гостросюжетна драма, письменникам і сценаристам взагалі не доведеться нічого вигадувати, майбутні твори про неї будуть дуже документальними. Образ Провідника документальним не буде, але він буде прозоро вгадуватись то в одному художньому творі, то в іншому. А я... Я ще до війни зрозуміла, що моя місія у цьому світі - Свідок. Я особисто не роблю ніяких подвигів, зате в усі історичні моменти знаходжуся в епіцентрі подій. Мабуть, я буду консультантом і джерелом для всього того майбутнього бєзобразія. Якщо все не позабуваю, звичайно. Я колись думала, що такі яскраві речі, як війна чи революція, забути неможливо. Ні фіга, забувається тільки так. Усе забувається, крім якихось дрібничок, які застрягають у пам'яті взагалі невідомо чому...

Тем временем, население Донбасса продолжает боготворить Ахметова.

Дмитрий Снегирев, сопредседатель ГИ «Права справа»:

Риторика і дії Росії щодо України змінилися кардинально.

У 2014 році російські військові здійснювали обстріли зі ствольної артилерії та систем залпового вогню по позиціях ЗСУ з території РФ, незважаючи на те, що це було актом прямої військової агресії. Тепер зверніть у вагу на те, як реагувала Росія у 2016 році на запуск ракет в Херсонській області. Росія, попри всі погрози завдати ракетний удар по нашій території, далі протестів по лінії МЗС не пішла.

Коли Україна не піддалася на грубий шантаж з боку країни агресора, то риторика Росії одразу змінилася, оголивши її блеф. Висновок - якщо ми перестанемо вестися на грубий шантаж агресора, то ситуація зміниться.

Ніякої прямої агресії не буде, бо Росія категорично заперечує свою участь у цьому конфлікті, наполягаючи саме на версії внутрішнього протистояння. Для цього і розкручують елемент громадянської війни. Усі скупчення російських військ на кордоні – це елемент психологічного тиску. Як тільки російські танки перейдуть контрольований кордон з Україною, це буде актом прямої військової агресії.

Не треба проводити паралелі між Сирією та Україною. В Сирії Росія чітко заявила про свою військову присутність. Не варто забувати що Україна – це європейська країна. Відкрита військова агресія вдарить не тільки по кишені Росії.

Наскільки буде зростати градус протистояння? Будуть знову варіанти позиційної війни, локальних наступів, але масштабних операцій не буде. Росія не зацікавлена в активізації військових дій на Сході України. Росіянам потрібен перманентний, тліючий характер військових дій для того щоби мати постійний дестабілізуючий важіль впливу на Україну.

В цій ситуації варто почути чітку відповідь на питання -наскільки Україна пристане на шантаж Росії щодо проведення виборів, амністії бойовиків та особливого статусу для ОРДЛО. Це буде рубікон. Якщо політичний провід країни погодиться на російський варіант розвитку подій, тоді зможемо казати, що ті території будуть реінгтегровані, але яка корить від цього Україні – не зрозуміло.

У 2017 році очікується прийняття політичного рішення щодо стратегії по Донбасу. Перший раунд, в моменті передачі контролю над кордоном, ми практично програли. Варто згадати, що українська сторона наполягала на тому, що спершу бойовики передають під контроль кордон з Росією, а потім проводяться вибори. Наразі українська сторона вже погодилися з позицією Росії щодо передачі контролю на наступний день після виборів, а це не правильно. Це показник того, що ми здаємо позиції у стратегічних питаннях. Є сподівання, щоу 2017 році ці речі будуть переглянуті.

Богдан Яременко, глава правления Майдан Иноземных Дел:

Колами по воді пішли публікації "як нам щось здати аби закінчити війну."

Загалом вже можна було б усім зрозуміти, що від війни ми не відкупимось. Потрібно або прямо пропонувати капітулювати, або шукати спосіб її виграти. Звичайно, будь-який спосіб виграти війну з Росією, як на мене, не може починатися інакше, як із замороження конфлікту на Донбасі (надання ОРДЛО статусу аналогічного Криму, розбудова оборони, поступова деескалація).

Усі ці теми "ось тут ми відмовимось від території, а там нам територію повернуть з миром" - це від лукавого.

Я вже писав: по-перше, Путін поки що нічого нікому повертати не збирався, а, по-друге, прихильники "обміну Криму на Донбас" не пояснили, як ми це оформимо? А головне - де той самовбивця, який це запропонує не в тексті лонгріду, а в якості політичного плану українському народові?

Думаю, наше, як держави і народу, найважливіше завдання в умовах швидкоплинних подій і ситуації, що змінюється - не поспішати щось віддавати.

При усій ілюзорності перспектив членства в НАТО і ЄС не бачу ніяких причин відмовлятися від цих тем аж поки, не приведи Господь, об"єдання не заявлять, що припиняють своє існування (думаю, що за нашого життя це не станеться). Навіть у своєму нинішньому цілком безпорадному вигляді ЄС надає нам фінансову допомогу. І надаватиме. Ситуація в НАТО складна з точки зору впливу нової Адміністрації США на єдність в НАТІвських рядах, але в той же час на рівні військових в об"єднанні триває серйозна, масштабна, системна підготовка до відбиття російської агресії. Ми з цього завжди зможемо скористатися.

Так, найближчим часом ми можемо втратити підтримку. яка тримала Україну останні три роки на плаву, дозволяючи "еліті" продовжувати красти в попередніх масштабах. Нічого, змінимо масштаби їх жадібності - і пропетляємо. Зрештою вибори в Європі і в США зовсім не останні. Як і у нас.

Спільне слабе місце останніх грандіозних "рятівних планів" і перспективних оцінок у тому, що їх автори правильно відзначають, що право в міжнародних відносинах втрачає сенс і вплив (набуває сила), але при цьому абсолютно помилково закликають до пошуку якихось схем перехресних чи інших гарантій безпеки, пакетних домовленостей "території в обмін на мир" тощо.

Які договірні гарантії чи домовленості в світі, де право не грає ніякої ролі??? І з ким? З тими, хто ламає через коліно систему міжнародного права? Так отож.

Сила і розум. Лише ставка на розум і силу. Не робити дурних помилок, не встрягати в дурні торги своїм же майбутнім, поступово накопичувати силу - ось наш шлях. Відповідей на наші проблеми ми сьогодні не бачимо. Значить наше завдання створити для прийдешнього покоління хоч трохи кращі обставини. Ми побачимо ці відповіді у майбутньому, до якого потрібно дожити єдиним народом, з усвідомленням своєї сили і відповідальності.

 

ОБ ОДНОМ ЗАПРЕТЕ.

Богдан Яременко, глава правления Майдан Иноземных Дел:

Цікаво, що СБУ, яку очолює людина, яку призначив на посаду президент Порошенко, пропонує заборонити в"їзд в Україну француженці Марін Ле Пен.

А член фракції блоку Петра Порошенка в парламенті Ірина Фріз, яку до того ж називають політично близькою особисто до президента, пропонує привезти Марін Ле Пен в Україну і все їй показати і пояснити (враховуючи, що мережа переповнена інформацією про те, що позиція Ле Пен деяким чином пов"язана з російським кредитуванням, то чи наша депутатка настільки наївна, чи зібралась перекупити Ле Пен?).

Цікаво також, в чому ж полягає політика президента Порошенка, який згідно з Конституції представляє Україну у міжнародних відносинах, коли близькі до нього політики та посадовці створюють таку інформаційну какофонію?

Більших анархістів та ініціаторів отаманщини, ніж нинішня влада, важко і вигадати.

Пора би вже звикати, що на міжнародній арені держава може говорити лише одним голосом, а зовнішня політика не місце для аматорів.

Алёна Яхно, экс-руководитель пресс-службы прокуратуры Киева, журналист:

СБУ просит МИД запретить Ле Пен въезд в Украину

Мое сердце на стороне СБУ, но вот разум...А что будет, если эта ватная дамочка победит? После победы Трампа ничего исключать нельзя.

Апдейт. Все мои френды на стороне СБУ. Наверное, это правильно. Нам действительно нечего терять в отношениях с Францией кроме своей гордости и достоинства.

 

О НАЛЕ.

Никита Синицын, журналист и блогер из Горловки:

Забавляет аргументация чиновников объясняющих свою очередную глупость.

Вот и теперь запрет на наличный расчет суммой более 50 тысяч гривен объясняется стремлением сделать экономику более прозрачной и снизить коррупционные риски.

Правда на простой вопрос - как собственно они планируют это ограничение соблюдать, ответа у чиновников нет.

Как это напоминает историю в Горловской мэрии случившуюся несколько лет назад, когда установку банальных турникетов в здании объясняли борьбой с коррупцией. Мол это поможет снизить риски вручения взятки за "нужное" решение.

Тогда журналисты тоже не получили ответа на вопрос что собственно помешает договориться о нужном решении вопроса и передачи взятки за пределами здания горсовета? Тогда вопрос усугублялся еще и тем, что турникет можно было спокойно обойти просто проехавшись на лифте.

Так и здесь, обойти постановление можно просто продолжив использовать наличные деньги в теневой экономике.

Какая уж тут прозрачность?

 

О СИТУАЦИИ В РОССИИ.

Николай Травкин, бывший народный депутат СССР, экс-депутат Госдумы РФ I-III созывов:

На ЭХО Москвы есть очень эффективная терапевтическая программа - "Особое мнение". Правда не вся программа, а только когда своим особым мнением делится приглашённый Марков. Он представляется видным политологом и директором института. Институт, разумеется, не простой, а засекреченный. Никто не знает не только его местоположения, но и ни одного сотрудника. Вот директор Марков есть и всё…

Да, а в чём терапевтическое воздействие?

А это если у вас слишком занижена самооценка в отношении умственного развития, то включаете, слушаете и … растёте в своих глазах!

Несколько прослушанных передач с директором института и глядя в зеркало будете прищёлкивать языком: "Умён! Ну, до чего ж умён, сукин сын!…"

Так что сегодня в 19-08 не пропустите. Ну, те, … которые чувствуют умственное недомогание и некоторую убогость в мышлении.

Игорь Эйдман, российский социолог и публицист:

Путин - фаллоимитатор России (Сергей Марков). Фрейдистское :)

Сергей Марков недавно выдал подсознательные мечты путинофилов: "Путин - это стержень России, и его надо защищать". Не надо быть крутым психоаналитиком, чтобы понять, что "стержень" здесь синоним фаллоса. То есть путинисты воспринимают Путина как фаллос России. Однако Россия - слово женского рода. И традиционно воспринимается в женском образе: "Матушка-Русь", "О, Русь моя. Жена моя!" и т.д. Значит, фаллос этот приставной, искусственный.Получается, что в подсознании путинистов Путин - фаллоимитатор России.

А себя они чувствуют тем, чем стержень-фаллос "надо защищать" - то есть путинскими презервативами.

Все понятно. Путин - фаллоимитатор (ложный, искусственный символ мужественности), Марков - путинский презерватив. Одно только не сходится - зачем фаллоимитатору презервативы?

 

О СИТУАЦИИ В США.

Сергей Марков, депутат Госдумы шестого созыва от «Единой России»:

США. Трамп. На инаугурации будут Клинтон и оба Буша, - все три предыдущих президента, да еще и Картер, - это победа Трампа в борьбе за легитимность. Брифинг спецслужб про якобы российский хакерский взлом серверов Демпартии перенесен на несколько дней. Трамп опубличил этот перенос, обострив тем самым вопрос. Видимо, спецслужбы пытаются согласовать позиции. Известно, что ЦРУ настаивает на российской версии, а остальные спецслужбы относятся к ней скептически. В частности, ФБР уже заявляло, что фактов по российской версии совершенно не достаточно. Наиболее вероятно, что российская версия будет спущена на тормозах, потому что фактов у ЦРУ нет. Российская версия имела явный выборный характер и после выборов теряет политическую актуальность. Сейчас на российской версии будут настаивать уже только упертые антитрамписты и неудачники. Перед Россией, понятно, никто не извинится, - Россия настолько демонизирована, что сказать в отношении России хорошие слова - для американского политика почти подвиг смелости и честности. А хотелось бы видеть среди американских политиков смелых и честных.

Юрий Лукан, журналист, глава Киевского независимого медиа-союза:

У зв'зяку з обранням Трампа в США обговорюється питання підходів до міжнародної політики. Традиційно існувало два підходи Один: зробити з США бекон, тобто щоьс привабливе для іншого світу і цей світ буде рівнятися на Америку. Другийий: активно запроваджувати в світі американські демократичні цінності. Щось на зразок Плану Маршалла для Німеччини. У 20 століття Штати вибрали другий варіант. Власне, вони були головним суперником СССР. Обама не відмовлявся від такої політики на словах, але де факто він нерідко відмовлявся втручатися там, де його попередники неодмінно втрутилися б. Він створював ваккум, який тут же заповнювався всілякими автократичними режимами. І ось прихід Трампа у багатьох експертів викликає сумнів, чи не відмовиться він від активної міжнародної політики, чи не віддасть він світ на поталу подібним до Путіна потворам. Дехто навіть вбачає, що він на керівників з диктаторськими замашками на Путіна, Ердогана, Асада дивиться із заздрістю. Мовляв, сам би хотів таким стати.

Андрей Смирнов, блогер:

Президент Порошенко не поедет на инаугурацию Трампа, сообщил посол Украины в США.

Очень неслабо Пётр Алексеевич утёр нос этому заносчивому путинскому запроданцу.

Вот горжусь! Героям слава!

 

ОБ ОДНОМ ПЕВЦЕ.

Николай Травкин, бывший народный депутат СССР, экс-депутат Госдумы РФ I-III созывов:

"Я их даже всех пофамильно переделал: «дурак» Обама, Петр «потрошенко». Да дурак он, Обама, он самый настоящий «дурак» Обама." - И.Кобзон.

Иной раз включишь Эхо Москвы, а там Иосиф Давыдович откровенничает, глаза людЯм открывает сокровенными сведениями. И задумаешься… 

Вот ведь как случается: слава всенародная, хорошо обеспеченная старость, в кремль на торжества всяческие приглашают, почёт выказывают и спеть иногда дают… а время не щадит, берут годы своё!

Через пару месяцев и самому 71 стукнет. Неужели тоже грозит перспектива (ну, ежели доживёшь) годиков через 8-9 "кобзоном" стать? Не в смысле благополучия материального и возможности спеть в кремле, а в отношении чрезмерной лёгкости мысли. 

Или эти умственные превращения происходят только с депутатами ГД, которым въезд в Америку запрещён…

Евгений Шестаков, обергруппенповар в Отделение интенсивной кулинарии:

Хотелось бы увидеть человека, у которого в смартфоне или плеере есть плейлист с записями Кобзона. И который их слушает. Покажись, дай на тебя взглянуть.

 

О КИНО.

Павел Шехтман, российский историк и публицист:

Посмотрел «Железную сотню». То есть пытался посмотреть, но до конца не досмотрел. Первый раз меня решительно передернуло, когда бандеровцы (сытые, добродушные, веселые, взятые из советских детских фильмов, где они были партизанами) захватывают лектора общества «Знание» (взят из комедий 50-х гг.) про международное положение. И вместо того чтобы немедленно повесить коммунистическую собаку на первом суку или скорее окружить и в двадцать глоток требовать ответа, когда же наконец-то начнется война Сталина с Америкой (а он бы им тотчас про Фултон, Иранский Азербайджан и пр.) – заставляют читать какую-то дурацкую лекцию про то, что в Болгарии открыт тракторный завод, и даже когда он договаривается до того, что на Западной Украине добивают остатки бандеровских банд (опять же сюжет, по степени неправдоподобности взятый из старинных комедий) – не вешают, а отпускают с миром. Второе – когда повстанец очень целомудренно обнимается с дивчиной в постели, за окном поднимается стрельба, и повстанец вместо того чтобы подхватить штаны и сигануть в окно, только берет автомат и продолжает целоваться и объясняться в любви. После этого я уже не вытерпел и выключил нахер

Александр Сурков, волонтер из Мариуполя, глава Благотворительный Фонд Vis pacem:

Вот сейчас все активно ругают культовые савєцкіе фильмы "Ирония судьбы", "Москва слезам не верит", "Любовь и голуби" и т.д. На самом деле это очень классные фильмы. С отличными сценариями, режиссурой, игрой актеров.

Просто мы изменились настолько, что уже не можем воспринимать позитивно тот пещерно-социалистический дебилизм, который там выведен как романтика ...

 

О ГОЛУБЫХ ОГОНЬКАХ.

Сергей Марков, депутат Госдумы шестого созыва от «Единой России»:

В новогоднюю ночь я, как можно догадаться, не смотрел "новогодние огоньки", но все таки их видел. А потом немного даже посмотрел, чисто профессионально, чтобы знать. Все таки супер прайм тайм, чем его занимают? И это чудовищно! Это очень не красиво, очень плохие песни, очень скучные участники, несмешные шутки и натужный смех. И суперфальшиво. Почему? Такое впечатление, что в "новогодних огоньках" участники сокрушительно победили зрителей и программа составляется давно не из того, что нравится зрителям, а по списку "звезд". Народ у нас хороший и искренний. Кстати, и ТВ тоже сильное и профессиональное. А вот поскольку большинство "звезд" фальшивые и маркетинговые, то и "новогодние огоньки" получаются фальшивые и маркетинговые.

Алексей Давиденко, экс-депутат Киевсовета от фракции «УДАР»:

Вот вам на работе, что дарили на Новый Год партнеры по бизнесу?!

Конфеты и бухло?! Это же скучно!

А нам один из партнеров, подарил набор презервативов, смазок разных, интимных гелей и даже одно вибро-кольцо!

А на словах пожелал:

- Трахайте в 2017 году всех ваших конкурентов безопасно и с удовольствием!

Надеюсь, нашим конкурентам они такое не дарили! 

Запоминающиеся корпоративные подарки - это тоже искусство!

Кохайтеся! 

 

О ПРАЗДНИКАХ.

Юлия Родченко, блогер:

Из подъезда мужчина выносит ёлку, рядом с ними идет женщина. Подходят к мусорному баку:

– Андрей, то есть серьезно считаешь, что моя мама уедет, если ты выбросишь ёлку? Нет, мы до 14 всё равно праздновать будем. 

– Я хотя бы что-то пытаюсь сделать.

В общем, тебе никогда не сбежать от праздника, который внутри тебя.

 

О ФУТБОЛЕ.

Владимир Миленко, журналист:

Така реакція на слова Рабіновича про те, що за останні десять років ніхто не запрошував Олеся в Україну, означає лише одне.

Люди не цікавляться українським футболом.

Бо ті, хто цікавляться українським футболом хоча б останні 10 років - вони ПРЕКРАСНО знають, хто такий Вадим Рабінович.

Цікавтесь українським футболом. Там часом бувають дуже цікаві - і важливі - історії.

Більше інформації
Коментарі 0

Тільки зареєстровані користувачі можуть лишати коментарі.