RSS
App Store Google Play
Більше інформації
Реклама
Актуально
  • Білорусь заявила про арешт 26 активістів зі зброєю і атрибутикою «Азову» (ВІДЕО)
  • Вчені вказали на можливість передбачити власну смерть
  • У Кремлі прокоментували вбивство Вороненкова

Про шкоду рекордних врожаїв в окремо взятій Україні

18 грудня 2013, 08:34
Про шкоду рекордних врожаїв в окремо взятій Україні
  • У Ватикані з Папою Римським трапився конфуз з шапочкою (ВІДЕО)

    У Ватикані з Папою Римським трапився конфуз з шапочкою (ВІДЕО)

У нинішньому році Мінагрополітики України відзвітувало про рекордний урожай зернових культур. За даними статистики, в 2013 році було зібрано 63,4 млн. т зерна, з яких майже 30 млн. т становить кукурудза. Здавалося б, цифри - найкраща пропаганда. Таких показників не вдавалося досягти навіть в УРСР (у 1990 р. зібрали 51 млн т). А вже урожай кукурудзи і зовсім виглядає втіленням сподівань Микити Хрущова про культивації цариці полів. Але трохи більш пильний аналіз ситуації показує: перед нами не картина успіхів, а яскрава ілюстрація до деградації аграрного виробництва та перетворення на «моносировинну державу».

Битва за врожай

Співвідношення орних і с / г земель на Україні коливається в межах 0,8 (32,4 і 41,2 млн га), тобто приблизно кожні 4 з 5 гектар - це рілля. 68 % від цих 32,4 млн га відносяться до одного з різновидів чорноземів. При цьому врожайність зернових в українських аграріїв все одно в середньому вдвічі нижче, ніж у європейських країнах. І навіть нинішній рекордний урожай якісно не зменшив цей розрив.

Низька врожайність має свої причини: ризикований характер землеробства, занепад системи зрошення, стара с/г техніка та мала кількість внесених добрив. А значить, рекордний урожай може пояснюватися тільки одним: за роки незалежності в республіці якісно змінився перелік продукції, виробленої АПК. Простіше кажучи, площі, на яких раніше ростили цукровий буряк, картоплю, льон, плодові та баштанні культури, віддаються під зернові. До речі, наведені вище дані про кількість орних земель актуальні на 2007 рік. Пізніших даних немає, і на скількох гектарах тепер ростять пшеницю і кукурудзу, можна тільки здогадуватися.

Більш ніж дворазове падіння виробництва м'яса (1990 р. - 4357,8 тис. т, 2012 р. - 2209,6 тис. т) і молока (1990 р. - 24 508,3 тис. т, 2012 р. - 11377, 6 тис. т) свідчить не тільки про зменшення поголів'я. Але й про те, що в українського тваринництва різко скоротилася потреба в пасовищах, надлишок яких також розорюється під зернові (та олійні) культури.

Чим це загрожує?

1. Український АПК набуває сировинний та монокультурний характер. Ставка на експорт зерна змінює сформовану за часів УРСР структуру сільського господарства, орієнтованого на самозабезпечення і експорт м'ясомолочної продукції.

2. По ряду позицій (фрукти) Україна вже перейшла на покриття дефіциту імпортом. Маячать створення ЗВТ з ЄС поширить цю практику на молоко і м'ясопродукти.


3. Найцікавіше (якщо гумор тут взагалі доречний ), що навіть нове завдання, яке уряд ставить перед галуззю (стати локомотивом української економіки), вона виконати не зможе. По-перше, тому що ударні темпи вирощування зернових спочатку переслідують зовсім не цю, а набагато більш утилітарну мету: вилучення максимуму прибутку при мінімумі вкладень з отриманого ресурсу (землі). По-друге, екстенсифікації вирощування зернових, на шкоду іншим с/г культурам , як уже сказано, веде до зростання імпорту с/г (в тому числі переробленої ) продукції. Тобто за зернодоллари Україна стане купувати те, що раніше вирощувалося на її полях і в її садах. Плюс простимулює виробництво за межами України, а зовсім не українську переробку.


Як пшениця і кукурудза віддаляють Україну від ЄС і ТС

Отже, що стоїть за високими врожаями зернових на Україні і чим вони шкідливі для неї ж самої, ми розібрали. А що країнам Митного союзу до українського зерна? Тут працює загальне правило євразійської інтеграції: «Все, що вигідно олігархам, невигідно державі. І навпаки».

1. Орієнтація на сировинний експорт не створює робочих місць всередині України і стимулює трудову міграцію. Інакше кажучи, зростання експорту зернових прямо пропорційний експорту робочої сили.

2. Вже неодноразово говорилося про те, що економічні відносини - необхідна основа інтеграції і політичних союзів. Причому спілок, що припускають партнерські, а не метропольно-колоніальні відносини. Особливість сировинного експорту в тому, що експортер сировини може бути тільки колонією і нічим іншим. Інтеграція і в Європі, і в Митному союзі - це в першу чергу загальні інфраструктурні проекти, наукові дослідження, виробнича кооперація.

Чи вигідно країнам МС купувати українське зерно? У ряді випадків - так. Чи є в цьому база для інтеграції? Ні. Тому що інтеграція передбачає довгострокове партнерство і творіння спільного майбутнього. А зерно можна продавати сьогодні в Європу, завтра в РФ, післязавтра в Китай. Але, на жаль, українська еліта робить свідому ставку саме на таку форму участі в міжнародному розподілі праці.

3. Як відомо, РФ і Казахстан ведуть переговори з Україною щодо створення т.зв. «Зернового ОПЕК» - міждержавного пулу експортерів зерна. Проте в даний час на Україні йде боротьба між великими приватними експортерами та державою за ринки збуту. Держава поки перемагає: у листопаді досягнута угода про щорічні постачання зерна в Китай в розмірі 6 млн т. При цьому співпрацювати з Китаєм безпосередньо, минаючи посередництво «Державної продовольчо-зернової корпорації України», навряд чи зможуть навіть великі експортери. І їм доведеться пошукати для себе інші ринки. Крім того, в україно-китайських домовленостях чітко зазначено: вартість зерна повинна бути трохи нижче біржової на момент відвантаження врожаю.

Створення сильного державного експортера - безумовний плюс. Але приклад «Хліб Інвестбуду» (попередник ДПЗКУ) показав: такі проекти затіваються заради того, щоб в один «прекрасний» момент стати приватними. При таких «викрутасах» ні про яке узгодження в експортній політиці української сторони в рамках Зернового пулу не може бути мови.

Іван Зацарін

..
Більше інформації
Коментарі 0

Тільки зареєстровані користувачі можуть лишати коментарі.